Розділ. 45 Соломія

Перша думка, яка прийшла мені в голову, що це мабуть якась помилка. Але ж ні, на фото була Ніка зовсім гола в ліжку з Марком. Від несподіванки я навіть телефон з рук випустила і він впав на підлогу. 

 -  Кохана, що трапилося? - збентежений одразу Марк кинувся до мене. 

Я хотіла йому щось сказати, та в мене відібрало мову. А в серце разом встромилися сотні гострих кинджалів. Воно відмовлялося вірити. Ні! Ні! Це не правда! Тільки не Марк. Він не міг так зі мною вчинити. 

Марк метнувся за телефоном й поглянувши на екран завмер на місці. Отямившись він впав на коліна біля ліжка та міцно схопив мої руки. 

 -  Кохана! Солю! Це не те, що ти подумала! Між нами нічого не було клянуся! - Марк осипав поцілунками мої руки, а я нерухомо дивилася в одну точку на стіні, ніби мої тіло і душа були окремо. 

В грудях забракло повітря, а очі застелила пелена сліз. Я думала, що Гліб зробив мені боляче, але цей біль в тисячі разів сильніший, бо його завдав той кому найбільше вірила... 

 - Серденько, поглянь на мене, - Марк притиснувся обличчям до мого, -  Я ніколи. Ніколи. Навіть подумки не посмів зрадити тобі. Знаю, що це звучить смішно, але я не спав Нікою. Мабуть вона зробила ті фото, коли я заснув. Не плач, прошу, - його гарячі губи ловили сльози, які неслухняно котилися з моїх очей. 

 -  Марку, - нарешті видавила я з себе. Мій голос був хриплий, і якийсь потойбічний, -  Вона була з тобою в одному ліжку гола, обіймала, пестила. 

 -  Солю, сталася страшна помилка, - Марк хотів мене поцілувати, та я відвернула від нього голову, - Мені прикро, що ти це побачила. 

 -  Марку, я не сліпа й не дурна, - мені вдалося опанувати себе й поглянути йому у вічі, - Як вона опинилася в твоїй квартирі? Ви ж порвали. Чи я чогось не знаю? 

 -  Ніка дійсно приходила до мене. Хотіла попрощатися, - почав Марк. 

 -  І так вийшло, що ви переспали, - я розсміялася закриваючи лице руками з своєї дурості й сліпої довірливості. 

 -  Соль, я життям клянусь, що не торкався до Ніки. Вона біситься, тому що їй не вдалося змусити мене одружитися з нею. От і мститься, - Марк обережно взяв руками моє лице, - Повір мені, благаю... Ти, сенс мого життя. Я дихаю заради тебе. 

В його очах були жаль та каяття. Видно, що Марку прикро, але... Забагато але. Я відсунулася від Марка подалі. Він хотів нахилитися до мене, та я жестом зупинила його, забороняючи наближатися. 

 -  Невже, ти вважаєш мене таким покидьком, який буде зраджувати вагітній дружині?! -  в серцях вигукнув Марк. 

 -  Я тобі не дружина, Марк, -  випалила я відвертаючись від його чергової спроби схопити мене в обійми. 

 -  Але ж будеш! Соломіє!

Образа, біль, ревнощі. В моїй душі панувала справжня буря. Вона нищила все:кохання, довіру все те, що я так старанно плекала кожного дня. Я мовчки опустила голову поглянула на свої руки, на ту обручку, що подарував Марк коли освідчився мені. Вона виблискувала всіма барвами веселки. Я думала, що носитиму її до смерті... Думала, що назавжди... 

Я обережно зняла каблучку з пальця й простягнула її Марку. Який ошелешено спостерігав за моїми діями. 

 -  Візьми її Марк, - промовила я ковтаючи клубок, який підступав до горла. 

 -  Нізащо. Соломіє, ти що хочеш кинути мене? - гірко посміхнувся Марк, - Забудь. Я не відпущу тебе. 

 -  А я тебе не питаю, Марку, а ставлю перед фактом, - на диво спокійно і впевнено сказала я. 

В очах Марка загорівся вогонь люті. Схоже він не чекав від мене нічого подібного. 

 -  Соломіє, в мене не має нікого крім тебе. І так буде завжди. Ти належиш мені, - Марк голодно поглянув мене, -  Я не підпущу жодного чоловіка до тебе. Ми не можемо бути не разом. Ти моя доля, а я  - твоя. 

  - Не має нічого вічного, Марк. Нажаль, -  прошепотіла я. 

  -  Я доведу тобі, що це не так, - промовив Марк йдучи до дверей. Я подумала, що він хоче піти геть, але він зачинив їх на замок. 

 -  Навіщо, ти зачинив двері на замок? - важко ковтнула я з острахом дивлячись на хлопця. 

  -  Щоб нам ніхто не завадив, кохана. Здається, минулого разу я не достатньо добре пояснив як сильно кохаю, - сказав Марк стягнувши з себе сорочку, - Не хвилюйся, я завдам шкоди нашій крихітці. Соломіє, я примушу тебе передумати, або вбий мене, якщо хочеш...