Хочу кохати...Тебе

Розділ 48. Гліб

 -  Здоров, брат! Ти чого такий засмучений? - питає Сергій присідаючи поруч на лавку. 

 -   Соля заміж виходить. За Мельниченка, -  я роблю важкий видих і невесело посміхаюся. 

 - Оу... Он воно, що, - протягує Сірий, - Як усе серйозно. Коли весілля? 

 -  Сьогодні. 

 -  Подарунок купив? - ніби невзначай запитує Сірий. 

 -  Та йди ти..! - сердито випалюю я, і відвертаю погляд в сторону. 

 -  Гліб, ти чого? Я не хотів тебе зачепити. Знаю, що для тебе це болюча тема. Але може час відпустити дівчину. Вона обрала іншого. Змирився з цим. Поглянь скільки в морі риби. А ти хлопець видний. Подивися по сторонам. Знаєш скільки дівчат за тобою впадають? 

 -  Що з того, як мені потрібна лиш вона. І зараз, я втрачаю її назавжди. Вона не хоче розуміти, що Марк не для неї. Вона мало не загинула через нього. Демидов геть з котушок з'їхав. Влаштував на неї справжнє полювання, -  я й досі картаю себе за те, що не забрав її з тієї вечірки. Мало того, що її там принизили, так і ще й викрали. 

 -  Демидов в курсі, що Соломія твоя сестра? - запитує задумливо Сірий, - Як би знав, хто вона тобі, то напевно ноги б їй цілував. 

  -  Ні. Він не знає про це. Я ніколи не розповідав партнерам по бізнесу про сім'ю. Хотів відгородити їх від цього бруду. 

 - А якщо Демидов не заспокоїться? Я так розумію йдеться про честь його доньки? Думаєш він залишить Марка і спокої? 

Слова Сергія змусили мене задуматися. Якщо Демидов знову полізе до Марка, то зачепить і Солю. А вона постраждає через забаганки, якоїсь розбещеної дівахи. А я дурень нічого не роблю, щоб її захистити. Я швидко підвівся і стиснувши кулаки оглянувся по сторонам. 

 -  Гліб, що з тобою? - стурбовано запитав Сергій. 

 -  Нічого, - процідив я, -  Треба декого навідати і пояснити, що до чого. Поки Соля не зіпсувала собі життя. Сергій, дякую за те, що приїхав і поговорив зі мною. Тепер я знаю, як діяти далі. Бувай старий, - я потис руку здивованому Сергію, і побіг до авто. 

 - Гліб! Стривай! Що ти задумав?! - почулося мені в спину та я вже сів за кермо та завів двигун. 

В офіс до Демидова я примчав за якісь п'ятнадцять хвилин. Попри протести його секретарки, про те що її бос дуже зайнятий я все ж зайшов до кабінету. Демидов саме вивчав якісь документи і моя поява його сполошила. 

 -  Доброго дня, - привітався я, і чоловік підняв на мене здивований погляд, -  Я маю до вас невідкладну справу. 

 -  Гліб? Здоров, - він відклав документи в сторону й відкинувся на спинку шкіряного крісла, - Що сталося? 

 -  Я хочу поговорити про мою сестру, - розпочав я сідаючи на крісло. 

 -  Про сестру? Гліб, я не розумію, що ти маєш на увазі? - насупився Демидов. 

 -  Давайте уточню, - я уважно глянув на нього, - Мою сестру Соломію. Наречену Марка Мельниченка. 

 Що!? Та дівчина твоя сестра? -  покосився він, - Але ж в неї інше прізвище й батьки у вас різні? 

 -  Соля - зведена сестра. Наші батьки одружилися чотири роки тому. Та суть не в цьому, - я понизив голос, - Справа в тому, що ви - пане Демидов, тиждень тому наражали її на смертельну небезпеку. Влаштувавши погоню за нею. 

 -  Гліб... Я не знав, що вона твоя сестра, - розгубився Юрій, -  Повір, якби мені про це було відомо, я б не допустив такого. Мені прикро, що їй довелося це пережити. 

 -  Але ж довелося, - глухим тоном продовжив я, - Ви уявляєте, що могло б статися якби ваші головорізи зробили їй боляче, або наважилися вбити? Через вашу капризну донечку - Ніку. 

 -  Гліб зрозумій мене, як батька. Марк мав одружитися на Ніці. На кону величезні гроші. А це щеня показу такі вибрики. І найгірше, що Ніка страждає через це. Схоже вона й справді закохана в нього. 

 - Мені плювати, що у вас там за домовленість з Мельниченком-старшим була. Ви насмілилися посягати на життя дорогої для мене людини. А я цього нікому не прощу, - думаю, що мої слова звучали досить переконливо, бо Демидов неабияк насторожився. 

 -  Як мені загладити провину перед твоєю сестрою? - уважно поглянувши мені в очі запитав Демидов. 

 -  Зробіть так, щоб Марк зник з її життя, - промовив я. 

 -  Але ж Марк нізащо не відпустить дівчину. Він це чітко дав зрозуміти, - розвів руками Демидов. Саме в цей момент в нього задзвонив телефон, - Вибач, Гліб. Це дружина. Я відповім, - сказав чоловік натискаючи на екран. Я кивнув. 

 -  Так, Маргарито. Слухаю тебе. Що сталося? - слухаючи дружину Демидов аж побілів, і ослабив краватку на шиї, -  Ніка вагітна!? Ти в впевнена!? 

 

 

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше