Розділ 56. Соломія

 - Овва! Соль, що то було? - Ксенія оглядається назад. 

 -  Цього ще не вистачало, - я закотила очі, - Зробив мене зіркою правого берега столиці, - зашипіла я, - У Гліба точно проблеми з головою. Скажи нащо це було? Га? 

 -  Якби це  був хтось інший, а не твій схиблений зведений брат, - подруга скорчила гримаску й смішно закотила нижню губу, - То я б видала тебе заміж. І навіть не питала б твоєї згоди. Те, що Гліб вміє красиво упадати за дівчатами звичайно не дає йому поблажки. А взагалі, треба твого брата показати хорошому психіатру. 

 -  Згодна з тобою на всі сто, - усміхнулась я, - Ходімо, наша зупинка, - штурхнула я подругу. 

Ми з Ксюшею дуже грунтовно підійшли до не тільки до вивчення гардеробу майбутньої матусі, ми також подивилася каляски, ліжечка, соски, пляшечки, іграшки. А коли ми опинилися у відділі одягу для немовлят, я подумала що лишуся там жити. О, яке ж там все миле та гарне! Костюмчики, бодіки, пінеточки... А маленькі платтячка для дівчаток, то взагалі любов. Я не втрималася і придбала кілька комплектів, які підійдуть як для хлопчика, так і для дівчинки і ще взяла кілька пар в'язаних пінеточок. 

Втомлена, але задоволена я повернулася додому. Хоча радість при вигляді Глібового позашляховика розчинилася немов дим. Хоч бери та не повертайся додому. Ну все, я тепер - безхатько. 

 -  Не переживай, маленький, - я погладила животик, - Мама не дозволить тобі мерзнути. 

Зітхнувши, я попленталася до будинку. Може Гліб, сьогодні поїде до себе? І я відпочину від його приставань? 

 -  Я вдома! - оголосила я, й поставила пакунки з речами на диван у вітальні. 

 -  О! Соля прийшла, - Іра вийшла з кухні тримаючи на руках велику тарілку з салатом, - В мене все якраз готово. Пішли їсти, - вона махнула головою в сторону кухні, -  А, що це ти таке купила? - поцікавилася Ірина зиркнувши на пакети. 

 -  Одяг для малюка, - я розплилася в посмішці, - Гуляли з Ксюшею дивилися одяг для вагітних, я як побачила цю красу, не змогла втриматися і дещо купила. Потім тобі покажу. Таке все класне. 

 -  Обов’язково покажеш. Куди ти дінешся, - розсміялася Іра, - Якщо тобі не важко, то поклич Гліба, він у себе в кімнаті працює. Хай іде їсти, поки в мене там м'ясо та картопля ще гарячі. 

 -  Добре, Іро. Вже йду, - кивнула я. 

Я постукала у двері, а потім їх прочинила й засунула тільки голову до кімнати. 

 -  Привіт. Там Іра кличе вечеряти. Ти йдеш? 

 Гліб підняв погляд від монітора ноутбука й посміхнувся:

 -  Привіт. Дякую. Вже йду. 

 -  Мг. Давай скоріше. Бо охолоне, -швидко пролепетала я і збиралася  вже піти, як Гліб попросив мене залишитись. 

  -  Солю, стривай. Маю до тебе розмову. Це на кілька хвилин. Обіцяю, - він вийшов з за столу й підійшов до мене. 

 -  Чого тобі? - кинула я, міряючи хлопця недобрим поглядом. 

  -  Я хотів тебе про дещо попросити...- Гліб зам'явся. 

 -  Ну, я слухаю, - я схрестила руки на грудях, - Кажи. 

 -  Сьогодні ввечері, відбудеться благодійний вечір, співорганізатором якого є моя фірма. Бачиш тут така справа... В запрошенні наголошено на тому, щоб обов'язково прийти зі своєю дружиною, дівчиною. Словом, я б хотів тебе попросити бути моєю половинкою на цей вечір. 

З моїх уст злетів смішок, - Що!? Гліб, я нікуди з тобою не піду. Я втомилася за день. І мені не можна напружуватися. Невже серед твоїх знайомих дівчат не знайдеться бажаючих провести вечір у такому вишуканому товаристві. 

 -  Не порівнюй себе з ними, - Гліб поклав руки на мої плечі й заглянув мені в очі, - Я хочу представити розумницю й красуню, а не перероблену у пластичного хірурга дівицю, яка не вміє й двох слів зв'язати. 

 -  Твої проблеми, - знизала я плечима, - Все я пішла. 

 -  Наші батьки теж запрошені, - промовив Гліб ховаючи руки за спиною, - Іра й Сергій підтримали мою ініціативу. Тож зроби це не для мене, а для них. Я розумію, що ти втомилася. Тому побудеш там скільки захочеш. Годину, пів... 

Я не знала, що сказати. Йти на ту великосвітську тусовку бажання не було. 

 -  Ні Іра, ні тато нічого мені не казали, - я сперлася на двері. 

 -  Певно вони закрутилися й забули. Прошу, не відмовляйся, - змолився Нестеров... 

Прийом відбувався в одному з престижних готелів столиці. Все з розмахом та пишністю і буквально сліпить очі. Зібралися ми на цей прийом досить швидко. В Іри сукня була, а на мене чекав сюрприз. Моє вбрання доставили прямо з бутика додому. Це була довга шовкова сукня молочного кольору на тонких бретелях. В салоні нам зробили укладки та макіяж. Мушу сказати, що Іра виглядала неперевершено, давно не бачила її такою красивою. 

Я пообіцяла Глібу рівно годину і ні хвилиною більше, а потім тато відвезе мене додому. Ми всі четверо увійшли до помпезної колонної зали. Гліб галантно взяв мене під руку й представив кільком своїм друзям і партнерам ось так "Моя, Соломія", а я додавала, що я його сестра. Якийсь із його друзів навіть хотів взяти мій телефон, та Гліб присікав усі можливі спроби завести зі мною знайомство. 

Оглядаючи цю гламурну публіку, я помітила в натовпі знайомі обличчя. Спочатку здалося, що мені привиділося, та ні це був Марк та Ніка. Солодка парочка. Побачивши Марка, я відчула як моє серце стиснулося. Я стояла за кілька метрів від нього, а здавалося що між нами кілометри. Він виглядав дуже змученим. А на Ніку, взагалі боляче дивитися. Вона дуже схудла, та зблідла. Навіть макіяж не міг цього приховати. Невже вагітність так на неї впливає? Тай яке мені діло до цих двох? Думала я про себе. Та кого я обманюю. Попри весь біль моє кохання до Марка не стало слабшим. Я не знаю, чи ще з'явиться у моєму чоловік, якого я можу так сильно покохати як його. 

Я хотіла бува відвернутися, але не встигла. Марк мене помітив і застив на місці, йому хтось щось говорив, а він ніби не чув тільки сверлив мене поглядом. 

Я не витримала, тому відвернувся першою. Але відчувала його погляд всім своїм єством. 

 -  Гліб, мені треба до вбиральні, - сказала я на йому на вухо.