Ходяча проблема

7

 - Яка ще умова? - тяжко видихнула я.

 - Ти будеш весь цей час біля нас, і не відзодитемиш ні на крок - серйозно сказав Діма.

 - Ось це я не обіцяю. 

 - Чому це?! - здивувався Денис.

 - Тому що ви будете сидіти бухати, а я хочу танцювати. Ви ж мені навіть сто грам шампанського не дасте. 

 - Тут ти права.....ну добре. Будеш танцювати. - Діма.

 - Тільки в нам перед очима - командним тоном сказав Денис.

 - Добре.

 - Ну тоді ідемо. Будемо їхати - Діма.

 - Почекай. Куди їхати?! 

 - Як куди?! В клуб - Денис.

 - Та знаю я. Але може я переодягнусь. Я ж так не поїду.

 - Добре, тільки давай швидко. - Діма

 - Добре.

І Діма вийшов з кімнати, за ним збирався і Денис, але я його зупинила.

 - Дєнь.... - так всі його називають.

 - Що?

 - А ми їдемо на одній машині?

 - Мабуть так. - Денис.

 - Ну тоді добре.

Він вже хотів вийти але обернувся .

  - І доречі. Подзвони до батьків, скажи що ми вже лягаємо спати. Передавай їм від нас солодкіх снів. І швидше.

 - Та добре-добре. А тепер вали.

 - Ого. Чому ж так суворо.

 - Нафіх.

 Денис розсміявся.

 - Ой ой ой. Ну будь злюкою. Командувати це наше діло з Дімою.

І він вийшов сміючись.

Я вирішила вдягнути чорні джинси і білу кофту з оголеним животом. Наверх надягнула чорну джинсовку і білі кросівки. Заплела мальвінку і надягла чорну кепку. Взяла маленький рюкзачок і поклалатуди : телефон, зарядку, бавербанк, серветки, гієнічну помаду, наушники. Трішки підкосила вії, і взяла телефон щоб зателефонувати до батьків.

 - Ало. - мама.

 - Привіт мам.

 - Ну нарешті подзвонила.

 - Ну не починай.

 - Добре добре. Що ви там робите? Брати дивляться за тобою? - почала мама завалювати питаннями.

 - Вже лягаємо спати. Брати за мною дивляться, ока не зводять, все добре. - запевняла маму.

 - А як там перший день?

 - Мам давай я тобі завтра розкажу. Бо так втомилася вже очі закриваються.

 - Ну добренько. Тоді лагяй. Солодкіх снів від нас з татом. Ми вам любимо.

 -  І ми вас.

Поговоривши я вийшла з будинку, зачинила двері і пішла до машини яка вже була заведена і всередині сиділи брати.

 - Чому так довго - обурено запитав Діма.

 - Тому що з батьками говорила. Так мені Денис наказав. Не бурчі.

 - Ой добре - Діма посміхнувся і підставив щічку щоб я його поцілувала. Я так і зробила.

 - Поїхали - Діма.

 - А ми там втрьох тільки будемо? - поцікавилася я.

 - Звісно будуть. - Денис.

 - Багато? 

 - Два наші кращих друга. І два просто так. Вони довго не будуть. І ще декілька дівчат. - На останньому реченні Діма трішки притих. І я відразу зрозуміла що то за дівчата.

 - Дівчата на одну ніч?! 

 - Можна й так сказати - Денис.

 - Ех - важко видихнула я.

  - Не сумуй, зараз буде весело - підбодрювала мене Денис.

Я опустила погляд, і помітила що з задньої кишені Дениса щось виглядає. Я тихенько витягнула те що виглядало, і не здивувалася. Це були презервативи. 

 - Ой, Дениска. А ти випадково не загубив свій захист?! - проговорила я до брата насміхаючись.

Через дзеркало на мене поглянув Діма не не зрозумілим поглядом. А Денис обернувся і побачивши своє, у моїх руках спочатку здивувався потім трішки засоромився а потім я замітила що він почав злитися. 

Ой. Але треба но ще трішки братика розлити.

 - Женька, віддай. - сердито проговорив він.

 - А що це? - почала включати дурочку з себе.

 - Так , Женя, віддай! - знову сердито заявив.

 - Ну мені ж цікаво що це. І я буду роздивлятися. - посміхнулася.

 - Це презерватив. Щаслива?! - Денис.

 - А для чого він? - продовжила грати дурочку.

 - ЖЕНЯ - крикнув злісно Денис. А Діма розреготався на всю машину.

 - День, відай Денису, ОЦЮ штуку. - вже встряг в розмову Діма.

  - Але для чого ця штука? 

 - Ніби ти не знаєш?! - нервував вже Денис.

 - Для захисту. - спокійно пояснив Діма.

 - Якого захисту? - продовжую грати дурочку.

 - Захисту від сексу. - вже здали нерви у Дениса.

 Я переможно посміхнулася відірвала собі два презерватива, а остальні відала Денисові.

 - Дякую сестричко. Ще два віддай. - Денис.

 - А вони мені потрібні - почала знову нервувати уже обох братів. Тепер вже і Діма став злішати. Це було видно по очам і скулах.

 - Женя, вони тобі не потрібні. Віддай їх Денису.

  - Ой добре добре. - сказала я і відала Денисові презервативи. 

 - Вот і молодчинка - Діма.

 - І такого щоб більше не повторювалося! - Денис.

 - Так точно, братику. А ти не губи свої речі, а особливо такі важливі. Бо потім я стану випадково тіткою - розсміявся я з Дімою.

 - Ха-ха-ха, як смішно - з сарказмом сказав Денис.

 - Ти би б бачив своє обличчя коли вона в тебе забрала твою "річ". - сказав Діма, і потім почав сміятися, а вже потім ми всі разом засміялися. Коли ми приїхали Діма припаркував машину, і ми зайшли в клуб. Хлопці провели мене на другий поверх. Сказавши що "Там краще чути музику бо саме там діджей, і саме там їхній столик. Столик-крутих".

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше