16

ЖЕНЯ

Там просто жесть. Пропущених і повідомлень просто зашквар:40 пропущених від Діми 70 від Дениса. А повідомлень всіх разом і від Дениса і від Діми 123 штуки. 

Мені капець буде. Це сто процентів.

Останні повідомлення від братів були такі:

Братуська Ді: ЖЕНЯ. Мені Алекс сказав що ти зараз в нього і потім прийдеш в університет, і що ти вчора дещо вичворила. Що саме він не сказав. Ніби то що ти маєш розказати або сама або з його підтримкою. Але я тебе і так приб'ю раніше тої новини. 

І повідомлення від Дениса було таке:

Братуська Де: Тобі хана. Земля тобі пухом ЖЕНЯ.

Вот блін. Я влипла гарантіровано!

З горем пополам я якось встала і сіла на ліжко. Почала роздивлятись кімнату і трішки була вражена. Вона була молочного чи то сірого кольору (а здивована я була бо там було чисто). Постіль на ліжку була чорного кольору ( в мене такаж, я дуже обожнюю такого кольору постіль). З правого боку біля ліжка була чорного лольру тумбочка на ній ще був той листок. Перед ліжком був великий майже на всю стіну телевізор. Злівого боку від телевізора був камод (мабуть для речей) а з лівого боку від ліжка був  ще один тільки менший камод ( мабуть для всякий дрібних речей і гаджетів, у мене такий самий тільки не чорного кольору і не так розташований). Ще стоя чорний письмений стіл з мягким стільчиком і на тому столі був ноутбук і якісь папірц і там як я побачила і зрозуміла на тому стільчику лежала моя одежа. Я взяла листок з тумбочки і почала читати:

Якщощо це Алекс. Вчора ти трохі перебрала і це мягко сказано. Потім стався один великий інседент пісял якого ти не могла ходити. Ну про це я тобі розповім потім. Їсти найди щось там собі в холодильнеку. Одяг твій де я вже думаю ти побачила, гроші на таксі на кухні на столі, там і таблетка від головного болюі мініральна вода. Далі якось сама. І ще передягалась ти сама.

Я відкинула папірець і видихнула. 

І що ж я вже такого вчора наробила??

Потім вставши з ліжка я попленталась в кухню ( ну хоча б її шукати). Найшла я кухню і зайшла в неї. Вона була майже вся біла. Побачивши на столі ту саму таблетку від головного болю і поспішила до неї. Випивши таблетку а підійшла до холодильника і відкрила нього. 

І як тут ще миша не повісилася?!

В холодильнику було тільки пару штук яєць дві пляшки йогурту (один з чорницею а інший персиковий). Ще там був сир і масло. Закривши холодильник я пішла до тумбочки подивитися чи є чай. Але чаю не було. Зате на тумбочці стояла кавоварка, і я собі включила її щоб зробити каву. Зранку я загалом нічого не їм бо якось там звикла в дома. Просто завжди запізнююсь, та ітак нічого істи не хочеться. Тільки могла випити кави або йогурт. І максимум з'їсти пожареного бекону з яйцем(і то ніколи не доїдала порцію) і за що часто получала пілюлі від батьків а особливо від братів, вони ще й могли позаушника дати. Випивши кави я одягнулась, і взяла на вихід собі йогурт чорничний. Гроші я не брала тому що вони в мене були ( а тими грошима хай той індюк подавиться, бо я ще на нього ображена не дивлячись на те що він зробив для мене вчора, хоча я і так не знаю що він там зробив). Заказала я таксі і поїхала до дому. Як їхала то задумаолася:

А квартиру він мені то не говорив зачинити, і зараз вона відчинута. Ну хай як хоче він мені нічого за зачинену квартиру не говорив!

З роздумів мене вивів голос таксиста:

-Дівчино ми вже приїхали.

-Ой...так звісно вибачте- я вийняла гроші і дала таксисту-ось тримайте здачи не потрібно- і вийшла з машини.

Зайшовши в дім я подивилася на годинник там вже було 11:38. І я зрозуміла що дві пари уже пропустила і прийдеться потім відробляти свою н.

Нічого сьогодні у мене три пари, хочаб на ній побуду. Тільки потрібно поспішити тому що перерва 20 хвилин і до початку пари у мене залишилося 12 хвилин.

Я швидко побігла до себе в кімнату, і почала шукати що мені одягнути. Одягнула я сьогодні чорніт джинси моми білий топ і на верх чорну шкіряну куртучку, трішки причесалася. Взяла білий рюкзачок, поклала туди зошит, ручку, олівець, гумку, телефон, павер банк з проводом і гаменець. Побігла швидко до виходу рне забувши взяти ключі та вже вибігала до виходу як перечепилася через коврие і впала. Попробувавши встати я зрозуміла що мені дуже пече біля горла, дотронулася я і побачила кров.

Це що я перерізала собі горло і тепер я привид?!

Подумала я і потім від таких дурних думок захотілося себе вдарити. Не дивлячись на ту рану ( я тільки взяла шарфик і замотала покругу горла) я встала вийшла з будинку, зачинила його і побігла до байка. Сівши на нього я поїхала до університету. Приїхавши я подивилася на годинник і побачила 11:5д6.

Подумаєш там запізнилася там на три хвилини! Але ще тільки другий день. Ну і ладно!

Подумала я і побігла шукати свій кабінет. Коли я його знайшла на годиннику було вже 11:59. Зайшовши в аудиторію я не побачила що професор обернувся до дошки і щось пояснював, тому я тихенько попленталась на вільне місце. Та тільки я біля якоїсь дівчини як почула:

- Скажіть но свою фамілію юна леді!! - заявив професор.

-Я?! - почала клеїти дурочку.

-Ви ви - професор.

-Ем..........ну...... - не знала як виправдитися. Тому що якщо ти говориш свою фамілію професору та ще й за те що спізнився то можна казати комай собі могилу. Бо якщо ти наступний раз запізнися і він знатиме твою фамілію то почне до тебе придиратися і загружати тебе завданнями і запитаннями. Ось так тут все жжостко. Це мені все брати розповідали. 

-Не тяніть бо гірше буде!- пригрозив той професор вельможний.

-Кравчук - тихо відповіла я.

-Що що?? - перепитав професор.

- Кравчук - голосніше сказала я.

Професор якось здивувався.

-А ну як тебе по батькові?

-Богданівна

-Богданівна значить- якось сумно і чуть чуть грізно сказав професор.