17

ЖЕНЯ

Коли пара закінчилася я розуміла що мене буде чекати смертна кара від братів, тому найкращим варіантом це було піти додому, закритися в кімнаті (як я в дитинстві робила) і укладати з пратами через двері мирний договір. Я встала і попрямувала до дверей щоб вийти з кабінету, але не встигла дійти я шльопнулася на підлогу, на рівному місці.

Ну як так можна?!

Всі дивилися на мене з здивуванням, але потім почали виходити з кабінету, або збирати речі. Я піднялася і знову пішла до дверей. Вийшовши  я не роздивляючись по бокам почала швидко йти в бік виходу, але не встигла і кроку ступити як хтось схопив мене рукою вище ліктя і не давав мені піти (це була чоловіча рука) і я не роздумавши обертаюсь щоб накричати на цього бовдура і натикаюся на грізний і суворий погляд Діми (який тримає мене за руку) і Дениса який стоїть обабіч нього. А ще Алекс з Нікітою: Алекс прикриваєт рукою свою посмішку, а Нікіта дивитися незрозуміло.

Мабуть він нічого не знає взагалі (впринципі як і я), а от Алекс знає достатньо, скот.

Я видихнула і запитала

-Що?

-Ти нічого не хочеш нам розповісти з Алексом-сказав гнівно Діма і подивився на Алекса.

-А що щось маю?!-огризнулася я за що Діма мені стиснув сильніше руку, що аж больно стало.

-Ай......больно ж-подивилася жалісно на Дениса.

-Женя! Якщо що я всіма руками і навіть ногами за Діму! Ти маєш нам з Алексом розповісти що з тобою сталося вчора що ти не була вдома і нас Алекс лякає словами такіми як *Як би не я, я б не знаю навіть що могло статися з нею*.

І тут я подивилася на Алекса спробувавши вбити його поглядом, шкода що так не можна! Але він відповів на мій погляд. І тут з битви поглядами мене  вивів голос Дениса

-Так, їдемо.

-Куди?- одночасно з Алексом викрикнули.

-В якийсь заклад, кафе або до нас додому щоб ви розповіли що сталося. бо знаючи свою сестричку в якусь галепу иаленьку ну вона точно не влізла. А влізла в якусь серйозну!!

-Так кудти їдемо?-перепитав Денис.

-Додому-сказала я.

-Я з нею згідний. Їдемо до вас. - підтри мав мене Алекс.

-Вот і добре.

Ми вже розвернулися щоб піти як тут заговорив Нікіта

-А мені з вами їхати?

-Як хочеш-Денис.

-А можна-Нікіта.

-Ну звісно.

Нікіта без жодного вагання сказав

-Значить я їду.

-Тодщі заїдемо в магазин купити щось з алкоголю і там щось ще-Діма.

-Добре-підтримали його хлопці. І ми пішли до машини.

Коли ми приїхали до магазину, брати з Нікітою вийшли з машини а Алекс залишився. Хлопці подивилися на нього  з запитальним поглядом.

-Ти що не йдеш?-Денис.

-Я посиджу тут, подивлюсь за вашою сестрою.

-Ти впевнений?-перепитав в нього Діма.

-Тож кажу шо да, ідіть вже, давайте, бігом.

-Ну добре-сказали вони і пішли.

-Так, а тепер розповіда, що сталося вчора. Бо лічно я ніфіга не пам'ятаю!- відразу почала розпитувати я.

-А ти точно хочеш знати?!-з хитрою посмішкою запитав в мене Алекс.

-Так давай без оцього, просто розкажи що вчора сталося!

-Без оцього це без чого?-злив мене далі придурок Алекс.

Я подивилася на нього ображеним поглядом і відвернулася до вікна. 

не хоч е по доброму, значить будемо брати ось такими методами!

Пройшло десь може півтора хвилини, і той індюк заговорив.

-Ну  ладно обертайся і не ображайся, давай я тобі все розкажу. І ми придумаємо що казати Денису і Дімі.

Нічого собі, не думала що цьой метод його візьме! 1:0 в мою користь.

Я обернулася і сказала

-Розказуй!

-Ну з того початку як твої брати напилися і пішли *по своїм справам* ти знаєш!?

-Угу.

-Ну і мені не дуже хотілося пити, і я зрозумів так як не дуже п'яний маю подивитися за тобою бо ти ж майстер влізати в проблеми. Ну і я пішов тебе шукати, не знайшовши пішов до барної стійки і там побачив тебе з якимсь пацаном. Ти вже шаталася, але коли я до тебе підійшов то той пацан відразу втік. Я подивився куди він пішов і побачив його біля столика відомого тут наркодиллера Івана Матровського. Потім мене вийшла підозра що тобі підсипали наркоту, і вона виявилася правдою. Я відразу тебе за руку і в машину, але виявилося що ключі були тільки у твоїх братів. Тому я повіз тебе до себе, по дорозі купив вина бо знав якщо його випити то буде трішки легше відходити.........вот і все на цьому історія кінчена.

-Ну ніфіга собі я натворила. А за наркоту иожна братам розказати, я ж не виновата що мені підсипали. Але за те що я пила будь ласка не говори.

Алекс хитро посміхнувся і подивився на мене.

-Добре. Доречі як ти сьогодні відходила? Бо я бачу що зараз ти себе почуваєш більш як добре. Коли мені підсипали перший раз наркоту то я цілий день ходив як вмирающа людина, або як зомбі.

-Ну по-перше мені наркоту не перший раз вже підсипають, по-друге ти мені дав вино, а воно послаблює ефект-пояснила я.

-Мда........то ти говориш що тобі вже не перший раз підсипали наркоту?!-перепитав він.

-Да не перший раз. Перший раз було в клубі в дев'ятому класі. Тоді брати були в дома і зі мною в клубі. Добре що тоді не напився Денис, то він мені допоміг. Хто підсипав ми такі і не взнали. Другій раз було теж в клубі.Це було не так і давно. Після того як ми вже остаточно закінчили школу то пішли в клуб. І там мені знову підсипали норкотики. Тоді ми ще пішли з нашим кращим другом Стасом. Він тоді не пив бо був за кермом, ну і допоміг мені.

-Мдаааааааааааааааааа-потягнув Алекс і про щось задумався.

Тут почувся голос Діми

-Ми вже тут. Стільки накупляли.

-То точно-підтримав Денис.

Хлопці погрузили пакети і ми поїхали. Коли ми приїхали то занесли пакети і порозкладали покупки(тіщо булт додому то в холодильник і по кладовкам, а ті що нам на вечір то порозкладали по тарілкам або просто в пачках поставили на стіл. Коли все було готово ми посідали на деван навпроти телевізора, і підсунули ближче столик з смаколиками. Я силі між Дімою і Денисом, збоку а по бокам дивана сидів Алекс з Нікітою.