37.2

ЖЕНЯ
Коли я прокинулася то біля мене спала тільки Кіра. Вставши я спустилася на кухню і там побачила Владу за плитою, вона щось готувала і не помітила навіть мене. Я тихенько підійшла до неї в заді й....
-Бух - хотіла злякати я Владу, але вона навіть не поворухнулася.
-Женя я чула як ти спустилася - з усмішкою, подивившись на мене сказала Влада.
-Могла і підіграти - ображено відповіла я подивилася що вона там таке жарила. Це були млинці, і декілька вже були готові. Я схопила одного і швидко побігла.
-Зараза ти, а не Женя - крикнула мені вслід Влада і я розсміялася.
Я прийшла в зал де ще спала Еля і потім я пішла знову в кімнату. Коли зайшла то побачила що вже прокинулася Кіра.

-Як ти себе почуваєш? - запитала я в Кіри.
-Добре, тільки таке відчуття що я вчора цілий день тягала колоди - відповіла Кіра і ми розсміялися.
Коли Кіра встала з ліжка я побачила на її тілі великі й видимі синки. Вона, мабуть, помітила це і відповіла.
-Не бійся вони мені не болять.
-Вот і добре. Там Влада на кухні смачні млинці жарить тому пропоную піти попробувати розбудити Елю, а потім відразу до Влади на кухню.
-Я згідна, але спочатку я промию тобі рани й поміняю бинти - відповіла Кіра і згадала про рани на тілі які вночі й навіть зараз кровоточать.

-Добре - погодилася я і ми пішли в ванну. Коли Кіра мені промила всі рани й поміняла бинти то ми пішли пробувати пробудити Елю, але коли зайшли в зал то побачили що диван на якому вона мала спати порожній. Тому ми пішли на кухню. Там ми побачили що Влада ще досі готувала сніданок, а Еля накривала на стіл.
-О, нарешті прокинулася наша спляча красуня - промовила я з усмішкою підходячи до Елі.
-Ти як себе почуваєш? - вже запитала Кіра.
-Чудово, можна сказати виспалась на цілий рік вперед - відповіла Еля.
-Ви там довго ще будете ляси точити чи може все-таки допоможете мені зі сніданком?! - командним тоном промовила Влада.
-Так точно - одночасно відповіли ми троє (я, Кіра та Еля) і ми почали накривати ні стіл. Коли все було готово то ми всі четверо смакували млини з зеленим трав'яним чаєм ну і ще сирниками. Влада справді вміє готувати.
-Ммммм...як смачно - промовила Кіра з повним ротом і ми засміялися з неї.
-Еля, а ти випадково не знає ту дівчину що на тебе напала? - запитала Влада.
-Та ні вперше її побачила. 
-А може ти останнім часом комусь так добряче насолила? - запитала вже Кіра.
-Та ні, ну тільки нещодавно моєму татові його ворог по бізнесу погрожував на привід дітей і тато говорив мені бути обережнішою, але я не думаю що це якось пов'язане - припустила Еля.
-Хто знає, бо мені здається ця версія більш ймовірною - відповіла Влада.
-Чому? - поцікавилася Еля.
-Ну припустимо що ти пішла б в туалет без Кіри. ТИ зайшла б тобі вкололи снодійне і ти заснула, потім тебе викрали б і погрожували твоєму батьку. Наприклад що б він там віддав частину бізнесу тому свому супернику чи весь бізнес або ще щось би вимагав. Ця версія на теперішній час найкраща, найлогічніша ну і в принципі єдина - пояснила Влада.
-А ти права Влада - погодилася я.
-Ну а я що говорю - переможно усміхнулася Влада.
На цьому про вчорашній випадок наша розмова закінчилася і ми розмовляли про моду, жартували один з одного й обговорювали інших. Тут в будинок зайшли мої брати та Алекс.
-О млинці - відразу як маленька дитина промовив Денис. І підбігши до Кіриної тарілки вкрав дві штуки в неї.
-ЕЙ це моя порція - відразу вигукнула Кіра і набила по руках Дениса.
-Ай, тобі що шкода?! - ображено вигукнув Денис.
-Для тебе так - склавши руки на грудях відповіла Кіра надувши свої щочки й так великі губи та вона стала такою милою.
-Злючка колючка, вредна лиска - почав обзивати Денис на Кіру.
-Придурок - промовила Кіра і вдарила Денису під затильник. А той показав їй язик.
-Так всі живі, здорові й не ушкоджені й це мене облегшує - відповів Діма.
-Ну те що не ушкоджені то це мягко сказано - відповів Алекс і подивився на мої руки й ноги, а потім і на синяки Кіри.
-Ну хто як, а ця зміючка вийшла взагалі сухою із води - сказав Діма і вказав пальцем на Владу.
-Це я зміючка - вигукнула обурено Влада.
-Та зрозуміло що ти тож не я.
-А ну но Кіра, подай мені, будь ласка, рушник на столі - попросила Влада і Кіра виконала їй прохання.
-Якщо я тебе якщо не вб'ю., то точно покалічу. Якщо що Женя  не ображайся я тебе до себе заберу і буде в тебе замість брата-барана сестра - погрозливо проговорила Влада ніби як до мене, але весь цей час дивилася на Діму і мало не вбивала його поглядом, а потім побігла за ним і почала бити рушником, а той просто втікав по всьому будинку від неї. Ми просто дивилися на цю картину і сміялися.
Коли Влада і Діма захекані впали на диван то Алекс промовив.
-Хлопця їдемо нам потрібно поспішити.
-А куди це ви так спишете? - спитала я в Алекса.
-Та там деякі справи....там...вони....вони тобі не потрібні - відповів Алекс, а я помітила що він щось точно приховує.
-Добре нам і справді пора. З дому не виходьте, а то ще найдете якісь проблеми, а ми ще минулі не вирішили. Точно сказати не можу коли приїдемо ну якщо що, то подзвонимо - відповів Діма і вони пішли.
Ми після того ми прибрали на столі й почали дивитися телевізора. Коли нам стало сумно ми як малі діти почали грати хованки, і тут я згадала що давно не появлялася в фото студії.
Боже мене ж вчителька вб'є - подумала я і швидко побігла збиратися. Коли була готова то спустилася до дівчат.
-Дівчата мені терміново потрібно в фото студію ви тут надіюся без мене справитеся, буду десь через годину чи дві.
-Все буде добре - промовила Еля. 
-Їдь ми розберемося, тільки будь обережною - попередила Кіра.
-Добре - відповіла я і попрощавшись з дівчатами викликала таксі й поїхали до фото студії.
Коли вже була на місці то знайшла викладачку.Вона на мене трішки покричала і насварила за пропуски, але в цілому все пройшло добре. Не рахуючи що мені прийшлося робити всі роботи які я пропустила. Десь через три години я тільки закінчила роботу і здала її. Викладачка була задоволена і я зі спокійною душею пішла на стоянку де були таксі. Коли я майже доходила до місця призначення то переді мною вийшли якісь двоє високих хлопці й почали наближатися до мене. Я не задумуючись ні на секунду побігла від них, а вони за мною....