Холодний подих

Спочатку тричі подумай, а потім промовчи

02.02.2020

Спочатку тричі подумай, а потім промовчи

Ми прийшли в дім до Сергія, де нас вже чекали хлопці.

-Можете присісти. Розмова буде довгою.

Промовив, спокійним тоном,  Сергій. Після цього ми всі сіли у невелике коло, щоб добре бачити одне одного і «холодний» хлопець почав:

-Так, як Настя і Сергій вже знають твою і мою історію,  тому про те, що я мав тобі розповісти скажу після цієї розмови, адже вона важливіша.

Я його слова зрозуміла не правильно і від цього сприйняла все в штики. Адже не люблю таких вічних недомовленостей. Як то кажуть у народі «дурне спить, дурному сниться»:

-Тобто ти хочеш «тягнути кота за хвіст»? Чому так важко дати мені відповідь на пару запитань?

Добре, що мій агресивний запал перервав Сергій, а то я б навіть не знаю, яких дурниць наговорила б:

-Він просто мав на увазі, що ви про це поговорите через деякий час наодинці, бо спершу ми обсудимо план наших дій на наступний тиждень.

Слова Сергія були більш зрозумілішими і завдяки цьому, я змогла трохи остудитися:

-Тоді добре, але не вздумайте про  це забути.

Сергій посміхнувся від моїх слів і штуркнув ліктем «холодного» хлопця:

-А дівчинка, то з характером.

Проте, на такі його жартівливі слова, Арсен ніяк не відреагував, тільки запитав, строгим тоном:

-Може вже почнеш?

Лице Сергія після цих слів моментально змінилося. Він усмішку за долю секунди перетворив у серйозну та зосереджену  гримасу, точно таку саму, як і в Арсена:

-Та добре. Я б хотів вирішити деякі деталі, для того, щоб наші гості змогли почуватися, як вдома. На рахунок  житла, я думаю, що варто, щоб мій друг жив зі мною в кімнаті, а новенька може оселитися з Настею в неї вдома. Як вам така ідея?

По виразу обличчя Насті можна було зрозуміти, що вона з радістю прийме мене до себе. Адже вона обернулася до мене і з усмішкою промовила:

-Мені підходить. Я думаю, що ми зможемо багато чого начудити разом.

Її щирість мене дуже вразила, бо зазвичай на моєму шляху зустрічалися тільки ті люди, які спілкувалися зі мною тільки для власної вигоди. Тому я теж внесла своє слово:

-Це було б круто. Ми точно знайдемо про що поговорити.

В цей момент, ми усміхнулися одна одній. Сергій побачивши це і собі посміхнувся та додав:

-Дівчата, ви як так швидко встигли здружитися?

Але нашу ідилію перервав Арсен. Він навіть не дав нам відповісти на запитання Сергія:

-Я проти.

Це було всього лишень два слова, але скільки злості вони в мені сколихнули. Саме тоді  склалося враження, що він навмисно це все робить і я обурилася не на жарт:

-Але чому? Що не так  на цей раз?

Я дивувалася з спокійного тону і вигляду хлопця. Невже людина може бути такою беземоційною? Різні думки лізли в голову за тих пару секунд, коли хлопець починав відповідати на мої запитання:

-Не думаю, що якщо ті люди знайдуть нас, то Настя зможе тебе захистити.

Тут я вперше побачила обурений вираз обличчя Насті, яка додала:

-Нічого собі заявочка. Чому я не зможу? Ти давно зі мною не тренерувався? Якщо ти раптом забув, то я тобі нагадаю, що проходила дуже круті курси з самооборони.

Тут Сергій втрутився і з впевненістю додав:

-Я бачив на власні очі, як Настя б’ється і навіть тренерувався з нею пару раз. Можеш їй вірити.

Ці слова так гарно передавали те, що Сергій підтримує Настю, що я не втрималася і штуркнула її на емоціях:

-Що таке?

Запитала у мене після цього Настя. І я показала їй жестом наставити вухо і сказала шепотом:

-Бачиш. Тут точно щось є.

Але вона лиш усміхнулася на мої слова і шепотом відповіла:

-Не кажи дурниць.

Тим часом Сергій теж щось шепотом казав Арсенові і звернувся після цього до нас:

-Тоді з житлом вирішили. Я хочу ще вам сказати, що ви сюди не на відпочинок приїхали, тому я знайшов для вас роботу. Будете допомагати моїм батькам і мені робити ремонт в кімнатах на другому поверсі.

Після цього він обернувся до Арсена і запитав:

-Усі згодні?

«Холодний» хлопець це побачив і з кам’яним виразом обличчя сказав:

-Так, звісно.

Сергій усміхнувся і додав:

-Тоді на сьогодні все, будемо розходитися. Новенька, завтра, щоб рівно о 8:00 була тут як штик. Зрозуміло?

Я була знову в своїх думках і відповіла з запізненням:

-Так.

Після моєї відповіді Сергій ще щось згадав:

-А, Настя!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше