Справжня самотність - це оточення людей, які тебе не розуміють

02.05. 2020

Справжня самотність – це оточення людей, які тебе не розуміють

Напевно, я все таки нещасна…

Я хочу бути сміливішою, біжу до цього, горю цим, але у мене не получається рівно нічого. Усе, що роблю, з легкістю  йде під відкіс. Все руйнується просто  на очах і інколи  мені здається, що разом з ним розлітаюся на маленькі шматочки і я.  В такі моменти дуже хочеться бути сильною, вміти за себе постояти, але неможливо це робити весь час. Як-не-як, я – слабка і це буде важко змінити.  Весь час мрію про вірних друзів,  які зможуть  щиро підтримати мене. Але цього не отримую, бо в важкі хвилини вони  мовчки йдуть. Хіба є для них тут якась користь, коли мені самій потрібна допомога? Тоді складається відчуття, що я на краю прірви, а так звані «друзі» просто стоять і споглядають з висоти на це, навіть не подумавши подати руку. Це все стається через те, що я їх  заспокоюю завжди, а вони мене – ніколи. Якщо чесно, то навіть не намагаються, а навпаки підливають масло в вогонь. Саме через це я і перестала довіряти людям…

Нічого незвичайного не ставалося. На дворі був ще кінець літа, а ми троє все ще робили ремонт у тій кімнаті. Такий мій режим вже тривав більше тижня. Дні були дуже буденними і я навіть звикла до цього. Стандартними стали ті люди, які були поруч і ті речі, які більше не вражали. Так пролітав день за днем, доки Настя не принесла неочікуване оголошення.

-Привіт, друзі! Я вам хочу дати пропозицію від якої ви не зможете відмовитися.

Це було досить не очікувано і навіть інтригуюче, тому я трохи здивувалася:

-Ого. Що за пропозиція?

На моє питання Настя усміхнулася і з радістю промовила:

-Завтра у Максима, мого друга дитинства, день народження і він влаштовує у себе на віллі грандіозну вечірку. Він мене запросив і сказав, що я можу взяти і вас з собою. Як вам ідея?

Мене дана ідея дуже зацікавила, адже буденні дні вже трохи надоїли. Хоч я і не люблю кудись виходити, але цього разу дуже захотілося:

-Звучить цікаво. Я хочу піти.

Після моїх слів Настя з радості обійняла мене і почала стрибати, як мала дитина:

-Супер. Тоді вирішено. Ви всі туди йдете.

Все проходило б чудово, якби хлопці погодилися, але веселе твердження Насті перебив Сергій:

-Стоп! Ми з Арсеном не сказали, що хочемо там бути.

Після таких слів Настя змінилася в лиці і обернулася до Сергія:

-Ну, так, але якщо йде Катя, то ви просто не маєте вибору.

-Це ще чому?

-Ну чисто теоретично, там можуть з’явитися ті бандюгани і тоді нам буде загрожувати небезпека. Якщо ви залишитеся вдома, то потім це все буде на вашій совісті.

-Неможливо. Вони нас тут не скоро знайдуть.

-Як знаєте. До речі, вже трохи часу з вашого приїзду пройшло. От ми з новенькою підемо і побачимо, може й дійсно нікого не буде. А якщо і буде, то це вже на вашій совісті. А тепер я забираю Катю і ми йдемо наводити марафет.

Після цього Настя зловила мене за руку і потягла за собою.  Ми пішли, а хлопці залишилися далі розмовляти на рахунок ситуації, що склалася. Звісно, мені було дуже цікаво, як вони дійшли до такого конкретного висновку, але хитрі слова Насті явно спрацювали, адже хлопці вирішили піти з нами.

І ось ми всі уже прийшли на місце призначення. Це була така маштабна територія. Зразу стало видно, що люди досить багаті. Відчуття при цьому всьому були не однозначними. Мені усе здавалося красивим: і гарно прикрашені клумбами газони, і доріжка, яка вела в будинок, і навіть він сам був дуже пафосним. Біля будинку нас зустрів Максим:

-Привіт. Радий вас всіх тут бучити, особливо тебе, Настя. Ходіть, я вас проведу до місця, де будемо святкувати.

Він був дуже радий тому, що Настя прийшла, точніше навіть цього ніяк не приховував. Після того, як кожен з нас привітався до нього,  Настя запитала:

-Добре, але для чого такий маштаб?

На лиці хлопця, після її слів, було присутнє легке здивування, але він не розгубився:

-Та я просто вирішив на своє двадцятиліття зробити вечірку, як у крутих американських серіалах.

Насті явно не подобається, коли все зроблено на показ, щоб випендритися. Це було дуже добре видно по тому, як змінився її настрій, та й по самій відповіді:

-Зрозуміло.

Як і очікувалося, з ним говорила тільки Настя, я мовчала, що було не дивно. Але мене вражало те, що хлопці теж до нього ставилися вороже. Гаразд Сергій, можливо він ревнує. Але ж Арсен чому? Можливо, за компанію чи що?

Максим нас привів на задній дворик, де вже смажилося м'ясо на грилі і навіть був басейн. Він дуже точно відтворив атмосферу американської вечірки, яку зображують у фільмах і серіалах.

-Ви тут розважайтеся, а я піду зустрічати решту гостей.

Сказав Максим і подивившись на Настю, з усмішкою, додав:

-Проте, я ще обов’язково повернуся.

Поки я роздивлялася все навколо, то навіть не помітила, що ми з Настею залишилися тільки удвох. Хлопці моментально кудись зникли.