Я хочу кричати, але кричати немає про що

24.05. 2020

Я хочу кричати, але кричати немає про що

Іноді мені здається, що я маю два характери.... Не знаю як таке можливо, але це факт. Один характер в мене виникає при знайомстві з новими людьми. Він ніжний, скромний та безпомічний. З ним я стаю маленькою овечкою без злості та образ. Він дуже слабкий і триває доти, доки мене хтось з них  розчарує та образить.

Другий ж виникає зразу після першого і він неначе камінь. Я стаю своєрідним пофігістом. Тоді стає вже все одно, що ці люди про мене  думають і кажуть. Я йду за покликом не свого теплого серця, а холодного розуму.  Ця мила дівчинка, яка і мухи не образить – помирає, і з'являється -  холоднокровна хижачка, здатна в'їхати в лице тому хто її хоч якось зачепить…

Мені було дуже цікаво, чому його погляд тоді був таким.  Я не хотіла, щоб мене взагалі хто-небудь шкодував, вважав слабкою.  Так, з алкоголем чи без мені легко  будь-якій людині видати власні секрети, але не чужі. Можливо це його здивувало? Питання на подобі цього крутилися у мене в голові до кінця дня. Але зараз не про це.

Тоді нашу пародію на розмову перебив очікуваний дзвінок Насті. Вона сказала , що сталося дуже велике «чіпе» і попросила негайно прийти. Після цього ми зразу ж рушили до кімнати, де я їх і залишила. Там  побачили, як Настя стоїть перед Сергієм і тримає його, поки той рветься до Максима, який там теж  чомусь  там був.  Для мене стало дивиною те, що такий стриманий хлопець, як Сергій  зненацька зірвався:

-Що тут робиться ? -  запитала я, уже очікуючи найгіршого розвитку подій.

-Ну нарешті ви прийшли. Я вже не маю сил його стримувати. - з втомленим та жалісливим голосом відповіла  Настя.

-Відпусти мене! Я зараз зроблю йому «подарунок» на день народження! -  Крикнув Сергій до Насті. Але Арсен навіть не розібравшись в ситуації просто підійшов до  нього  і почав  тягнути за собою назад.

-Відпусти мене! Нехай він пошкодує за те, що хотів зробити!  - Ще сильніше  прокричав Сергій , все ще вириваючись, до Максима, який собі спокійно стояв.

-Лишися. Він того не вартий.  - Сказав, як завжди, стримано Арсен і потягнув Сергія за собою ближче до виходу. Я ж звернулася до Насті:

-Що взагалі сталося? - Вона видихнула з полегшенням і промовила:

-Потім розкажу. Давай наздоганяти хлопців.

-Ну добре.

Мені здалося дивним,  що сам Максим не сказав ні слова, тільки бридко усміхався на таку агресію Сергія. «Видно , що розбалуваний багатенький хлопчик». - ця фраза з шаленою швидкістю пролетіла у мене в голові.

Ми йшли вже до виходу і я наполягала на тому , щоб Настя розповіла мені все від «А» до «Я».

-То що , врешті-решт , сталося?

-Та нічого такого. Просто до того як прийшов Сергій мене знайшов Максим і почав лізти.

В той самий  момент  мене ніби чимось вдарили по голові, настільки я була шокована від почутої інформації .

-Стоп! Він до тебе ліз і ти кажеш що це нічого такого? Що блін?!

Я крикнула настільки сильно , що хлопці які йшли далі від нас , обернулися і зупинилися, а  Настя приступила до мене ближче і шепотом промовила:

-Та заспокойся ти.

Проте я не могла заспокоїтися. В такі моменти мій справжній характер починав дуже сильно себе проявляти. Внутрішнє стерво виривалося назовні і могло навіть на найближчих зірватися та я себе стримувала:

-Чуєш, як мені заспокоїтися ? Це не нормально і він має за це пошкодувати!

Після цього я не пішла, а полетіла з шаленою швидкістю  назад, на пошуки того невігласа. Настя ж побігла за мною, а коли наздогнала, то продовжувала відмовляти:

-Воно того не варте. Чуєш ?

-О ще й як варте . Я дуже зла. Як він посмів лізти до моєї подруги ?

Мене переповнювала дуже сильна агресія, я навіть готова була його притовкти до «землі-матінки», щоб повзав, як черв’як.   Через це і знайшла Максима дуже швидко. Він, як ні в чому не бувало, стояв з якимись хлопцями і говорив. Від його такої поведінки моя злість наростала, ще дужче.

-Зараз йому буде дуже "весело". - З усмішкою промовила я,  проте Настя знову  зловила мене за руку:

-Не роби нічого. Він був просто п'яний і нічого не розумів.

Почувши ці слова, я реально не могла зрозуміти причину її наївності і з сарказмом відповіла:

-Ага, аякже.

В цей дуже «вдалий» момент  ми почули його розмову з тим хлопцем, яка розвіяла всі мої сумніви.

-То де це ти так довго був? Ми вже тебе почали шукати .

-Та був з Настею в одній кімнаті на одному ліжку. Шкода , що нас перервали.

-Ого, то ти все ж таки зміг її затягнути в ліжко. Вже чекаю твоїх розповідей про те, яка вона. Напевно, гаряча штучка .

У мене від злості ледь  не вибухнула голова, а тіло оніміло. Я подивилася на Настю для того, щоб заспокоїти, але та тільки, набравши злості,  рушила до нього. Те, що сталося далі було для мене повним шоком. Вона підійшла до Максима  і з розгону в'їхала ляпасом в його усміхнене лице: