Хоуп-компанія

Епізод 6 Хоуп-компанія і врятоване життя

Добре виспавшись після затяжної ночі, компанія стала збиратися додому. Настрій панував веселий і піднесений. Один одному посміхаючись, кожен відчував в посмішці іншого щирий відгук. 

Коли всі речі були зібрані, посідали в машину Єна і поїхали. За балачки відповідальний був Ів, тож цього права у нього ніхто не відбирав. Сьогодні він виступав в ролі другого пілота. Єнот слідкував за дорогою, а півня іноді заносило у підказках на якій швидкості і як слід обганяти. На задньому сидінні розмістились Жиф і Со. От так під ненав’язливу музику і базікання Іва діставались домівки.

- Єн, гальмуууй! Гальмуй негайно! - Со кричала немов привида побачила.

- Со, ти в своєму розумі? Ми ж на трасі на великій швидкості.

- Блін, кажу тобі зупинись. 

- Добре, добре.

Со вибігла з машини зі швидкістю світла. Побігла на узбіччя і давай копирсатися в траві, щось винюхувати. Троє інших вийшли теж, спантеличені, бо що то було?

- Жиф, йди сюди, - покликала Со.

- Що? Навіщо, мені туди не треба. В мене кроси надто дорогі, щоб лізти у непролазні хащі. 

- Впертий жираф, а ну дуй сюди, кажу!

Жиф зробив здивований вираз обличчя, але вирішив підкоритись наказу. Коли вже дійшов, то побачив у лапах Со маленького пташеня. Воно жалібно пищало і своїм писком благало про допомогу. А Жифа доводило до сказу. 

-Он, бачиш. На тому високому дереві гніздо. То, мабуть, його домівка. Випало бідолашне, треба допомогти.

- Що? Ось тут, вибач, нічого не зрозумів. Допомагай, навіщо я тут?

- Ох, реально, до тебе доходить, як до жирафа. А в тім ти і так жираф. Хто з нашої компанії найвищий? Тільки ти один. Кого ще-небудь бачиш навкруги? Ні? Тоді давай допоможемо пташенятку повернутись додому.

- Ааааа, Со. Ти мене вбиваєш!

- Добра справа, знаєш, ще нікого не вбила.

- Так, я кладу тобі на голову пташку, будь, будь-ласочка, дуже обережним і підними його до гнізда.

Під вправні накази Со Жиф таки зміг це зробити. І крилата родина була знову разом. Після події без слів повернулись до машини. Ів енергійно розпитував, що там сталось. Чим дістав остаточно Жифа. 

Поїхали далі. В машині було чутно Іва і зрідка Єна, який, як виявилось, був у захваті від вчинку жирафа. Щодо Со, в ії поведінці нічого незвичайного не було. Тільки вона могла ось так побачити благаючого про допомогу на великій швидкості.

- Так от, що ти відчуваєш, коли рятуєш комусь життя.

- А?

- Питаю, ось, мабуть, що ти відчуваєш, коли допомагаєш іншим?

- Що, поколює в кінцівках ніг?

- Так, а ще трохи в голові паморочиться. Але це приємно.

- Так, я відчуваю теж саме кожного разу. Навіть більше. Це, ніби я беру зірку, що впала, і власноруч повертаю ії на небо. Ось, що відчуваю я.

Жиф подивився на Со і наче тільки зараз роздивився іі обличчя. Воно випромінювало тепле золотисте сяйво.. 

- Со, а можна я про це напишу? 

- Можно, Ів. Тільки за однієї умови, напиши про Жифа. Бо завдяки йому, невеличка пригода для нас, але болісні хвилини для пташки, завершилась хепі-ендом.



Лілі Гріг

Відредаговано: 28.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись