Глава 13

- Може, у тебе й виходить прикидатися сплячою, але я не збираюся скорятися волі цих тварюк, - дочекавшись поки Станіс зникне з очей, Данат сів навпочіпки біля дівчини. - Через тебе мої люди потрапили в пастку. Тому роби що хочеш, але визволи нас від цієї нечисті! Деє! - в нетерпінні він потряс її за плече.

- Ні, через мене ви всі залишилися живі! - схопилася Мідея, розсердившись. - Коли наступного разу в своїх молитвах я буду звертатися до святих - я попрошу у них мудрості для вашої світлості! Крім довжелезного списку інших корисних для його милості якостей. Не можна налаштовувати проти себе настільки кровожерливе плем'я. Як ти не розумієш? Для вольверінів слово честі - закон. Ти допоможеш їм - вони відплатять тобі тим самим. Єдиний вихід - це знайти його брата. Мене теж мало радує компанія перевертнів. Мене і ваша компанія мало радує! І ця відповідальність, яку звалили на мої плечі. Повірте, я б воліла виявитися звичайною дівчиною, з простими бажаннями та мріями, але моя доля розпорядилася інакше. І мені буває страшно! І боляче, від ваших їдких слів, ваша світлосте, від вашої зарозумілості та грубості! Але бачить бог - жодним своїм помислом, ні одним діянням, жодного разу, я нікому не завдавала зла!

- Клянуся, це заворожує, - вставив Хезер. - Вона єдина жінка, здатна ось так піднімати голос на нашого князя. Хтось ще відмовляється спати?

- Вольверіни вже для мене ганебні через те, що вимагають послугу за допомогою погроз! - сердито процідив Данат не спускаючи очей з розсердженої Мідеі. - Не смій облагороджувати їх переді мною!

- Просто вони звикли, що люди не мають справ з перевертнями. І я їх не захищаю, всього лише констатую факт. Знаєш ... є ще одна причина, по якій я перейняла дар твоєї матері, - але не давши їй договорити, Данат затулив їй рота.

- Це моє право - не обговорювати цю тему, - прошепотів він сердито. - Пізніше, ти обов'язково мені про це розкажеш. А зараз я, здається, теж не проти подрімати.

Рано вранці, не чекаючи поки вітер розтягне туман, невеликий загін рушив в дорогу. Незважаючи на те, що вольверіни покинули їх ще вночі, лицарі виглядали пригніченими та на рідкість мовчазними.

- А де ж цей пекельний пес? - озираючись, кинув Вінс. - Може, він в ім'я всіх святих передумав?

- Скажи, Деє, навіщо тобі тепер потрібна наша допомога, якщо є ті, хто спритніші за нас? Хіба священному вогню не краще шукати допомоги у цих створінь? - першим з нею заговорив Хезер.

- Я знаю тільки те, що плани всевишньої сили неможливо осягнути, - задумливо промовила дівчина. - Щоб врятувати світ - їй потрібні ми всі. Ми будемо оберігати її, а вона нас. Така наша доля.

- Далі ти знову повинна нам нагадати, що вибору у нас немає, - скривився в посмішці Данат, порівнявшись з нею, і пустивши свого коня кроком. - Я не збираюся підкорюватися якійсь там долі та схилятися перед проклятими виродками!

- Якщо ти так говориш, значить, рок долі точно схилить тебе перед собою, такі слова звертають його погляд на тебе, - похмуро зауважила йому Мідея, коротко глянувши в його бік.

- Щось мені не подобається ця твоя сумна задума, - сказав Данат, уважно вдивляючись в неї. - Це наводить мене на думки, що у тебе немає відповідей на багато питань, в тому числі й на ті, як зняти моє прокляття.

- Не все так просто. Зрубане дерево назад до пня не приставити, як і слово назад не забрати, - знехотя відповіла вона.

- Та що ти говориш! - зі злою іронією вигукнув Данат. - Невже?!

- Ні, прокляття, звичайно, знімають, - Мідея з досадою похитала головою, - Але саме це прокляття, саме я не зможу скасувати, тому що воно стосується мене, моєї упередженості до тебе, це моя смута, і щоб від неї позбутися - потрібен хтось з боку!

- Тобто інша відьма? - підняв брову Данат.

- Знахарка, - вперто виправила його Мідея. - І краще відшукати ту, що отримала знання в моєму монастирі.

- Чудово! Пропонуєш тепер носитися по всьому світу в пошуках особливої відьми ордену? А як же твій вогонь? Ти говорила, що для нього немає нічого неможливого?

- Так, в ньому величезна сила, але знову ж таки - я не можу використовувати священний вогонь проти прокляття, тому що воно виникло з мого гніву, а комусь іншому я вогонь не довірю!

- Якесь бісове зачароване коло! Ти не знаходиш?

Їхня перепалка відразу привернула увагу інших, друзі князя звернулися в суцільний слух, здавалося навіть коні стали йти м'якше, поводячи назад вухами, щоб краще розчути кожне кинуте слово.

- Ти ще не сказав мені про своє рішення, Данате. Ти і твої лицарі готові встати на захист останньої іскри священного вогню? - обережно поцікавилася Мідея, бачачи, що князь все одно не в дусі. - Я розумію, що не можу змусити вас служити йому, і я не буду просити. Я тільки скажу, що ваші імена можуть потрапити до історії цього світу, закарбуватися навіки в пам'яті поколінь, як імена великих воїнів Аввіна.

- Ти думаєш, мене це повинно спокусити? Ти впевнена, що мені є хоч якесь діло до цього світу?

- Ну, ти ж любиш битися, геройствувати. Тобі подобається дух війни, - знизала плечима Мідея, намацуючи до нього ниточки, - Тим більше що твою матір вбили поплічники темних сил, наш спільний ворог.

- Можливо, заради цього й варто задати комусь кіптяви, - вагаючись вимовив Данат, все ще не готовий заприсягтися у вірності. - А ось і наш тринадцятий лицар, - насупився він, помітивши Станіса. - Наш волохатий друг осідлав коня. Цікаво, кінь знає, що везе в сідлі вовка?

- Готовий заприсягтися, князю, що ти до останнього сподівався, що тобі не доведеться ділити зі мною тяготи вашого походу! - пробасив Станіс, під’їхавши ближче. - І я ще раз хочу поставити тебе до відома, Данате, на цей раз останній - ти більше не скривдиш Мідею, ні словом, ні ділом. Доторкнешся до неї проти її волі - і я подбаю про те, щоб тобі стало ще гірше!

- Що ти там питала на рахунок мого рішення? - спалахнувши, з викликом повернувся Данат в бік дівчини, і пришпоривши коня, помчав вперед, ставши на чолі свого загону.