Хроніки Естеріума: Прокляття Тесси

Глава 3: «Три ворони»

Наступного ранку розпочався мій перший робочий день. Я вже лежав у капсулі, але ще не занурився у гру. Наді мною метушилися люди, раз-у-раз перемовляючись кодовими слівцями. Загальна атмосфера була вкрай нерозбірливою і хаотичною. Складалося враження, ніби мене збиралися відправити у відкритий космос.
- Перевірте подачу енергії. Стабілізуйте напругу в мережі.
- Стежте за показниками здоров'я.
- Старт через дві хвилини!
До мене підійшов керівник процесу підготовки.
- Деме, хочу нагадати, що у тебе буде рівно 4 години до перерви, стеж за таймером. Коли він покаже пів години, старайся не вплутуватись у тривалий бій. Але ми в будь-якому разі будемо за тобою спостерігати. Якщо щось піде не так - час можна буде ненадовго продовжити. Однак, не хвилюйся через це, бо на початкових рівнях тобі все одно не загрожує потрапити до пастки, а згодом втягнешся і звикнеш до ігрових сесій.
У відповідь я схвально кивнув.
- Ну що ж, удачі, рекруте!
- Дякую, командире.
Після цієї бесіди мою капсулу закрили, і я повернув голову, втупившись на екран із відліком. 10, 9, 8, 7... Піднявши догори великий палець і ледь посміхнувшись, я дав зрозуміти команді, що готовий вирушити в дорогу.
... 3, 2, 1!
Спалахнуло яскраве світло, і вже наступної миті мене несло потоком, ніби в квантовому стрибку. Почала завантажуватися гра. Ні! Прямо на моїх очах створювався цілий світ, переливаючись всіма кольорами веселки. А вже за мить я почув приємний жіночий голос:
- Ласкаво просимо до світу Естеріума!
- І вам не хворіти!
Одне за одним у мене перед очима з’являлися великі вікна налаштувань персонажа. Дизайн інтерфейсу кардинально відрізнявся від попередньої версії дворічної давності. Хоча минулого разу при реєстрації я був шокований лише від самого факту, що він справді існує. Але зараз мене особливо вразило те, наскільки акуратно були зображені всі менюшки та анімація. Дизайнерам – браво!
- Виберіть расу вашого персонажа, - знову пролунав оксамитовий жіночий голос. До нього не одразу звикнеш. Я уважно придивився до меню з вибором раси, і побачив єдину й доступну для мене - людина.
- А як же гноми, ельфи, орки, хоббіти й інші? - нарікав я на розробників. Я згадав свого минулого персонажа ‒ високого блондина ельфа. Але тепер у мене не було вибору.
- Людина!
- Виберіть клас вашого персонажа.
Я знову пригадав час, коли грав за мага, а справа ця непроста: контроль витрати мани в поєдинках, утримування монстрів на прив'язі, але з обов’язковим дотриманням дистанції.
- Н-і-і-і-і... – тихенько прошепотів я. - Воїн!
- Оберіть зовнішній вигляд вашому персонажу.
За замовчуванням я вибрав позначку «Сканувати мої дані» й побачив на екрані власне відображення. Наче умілий скульптор, я почав створювати свій новий образ, ретельно підбираючи деталі. В основних налаштуваннях я  змінив колір очей ‒ з карих на яскраво-зелені. А колір волосся не чіпав, тільки змінив трохи зачіску. Потім ледь підтягнув підборіддя.
- Виберіть ім'я своєму персонажу.
- Дем!
- Дане ім'я вже зайняте іншим користувачем. Виберіть інше ім'я.
- Хм... Дем ... - я задумався. - Дем... О, Деміон!
- Ви впевнені, що хочете зберегти налаштування персонажа з іменем Деміон?
- Так!
- Приємної гри!
Зазвучали знайомі звуки, я трохи напружився. Адже ось-ось розпочнеться гра!
- Ну, тримайся, Естеріум, я йду!
Занурення було незвичним. Мабуть, це було пов'язано з підключенням нових сенсорних і нейронних технологій, впроваджених розробниками. Якщо раніше занурення нагадувало миттєвий спалах, то зараз - справжнє казкове сновидіння.
Згодом я почув під ногами землю. Відчуття фізичного тіла поверталося. Кольорова завіса перед очима поволі розчинилася, і я побачив локацію. До мене долинали пташине щебетання і шум вітру у верхів’ях дерев. Я жадібно вдихнув на повні груди свіже повітря, ніби новонароджений. П'янкі аромати навколишньої природи зачаровували.
- Ну, здрастуй, Естеріум!
Я стояв на перехресті доріг, що розходилися в різні боки. Позаду мене шумів величний ліс, який, здавалося, кронами сягав аж до хмар. Праворуч і ліворуч зеленіли дві галявини, на яких знаходилися моби. Їх максимальний рівень не перевищував п'ятої позиції. А вдалині на пагорбі виднілося місто. Єдине, що можна було добре розгледіти – це темно-зелені дахи на будинках.
«Он воно як, розробники взяли нас тестувати початкову локацію. Цікаво». Я почав розглядати інтерфейс, він значно відрізнявся від того, до якого ми звикли.
- Ану, подивимося статистику мого персонажа. Що тут у нас?


Персонаж: Деміон
Рівень: 1
Раса: Людина
Клас: Воїн
Життя: 100/100
Мана: 100/100
Енергія:100/100
Ситість: 100/100
Втома: 0/100
Характеристики:
Сила - 3
Спритність - 3
Витривалість - 3
Інтелект - 3
Дух - 3
Число доступних вільних характеристик: 0.

 
- Що ж, все, як і завжди. Тепер заглянемо в інвентар.
 
Меч рекрута
Пошкодження: 1-3
Матеріал: залізо
Міцність: 30/30

 
«О, ні... Такий обрубок і папір не розріже...», - подумав я.
Я глянув ліворуч, неподалік паслися миролюбні тваринки. У мою сторону зрідка зиркав заєць.
- Стривай, дістануся ще до тебе, - буркнув я собі під ніс і продовжив вивчати своє спорядження.
 
Чоботи рекрута:
Броня ступні: 2
Матеріал: замш
Міцність: 20/20

Штани рекрута:
Броня ніг: 3
Матеріал: тканина
Міцність: 25/25

Сорочка рекрута:
Броня корпуса: 2
Матеріал: тканина
Міцність: 15/15

 
Так собі. Хоч би не вмерти, поки до міста буду пробиратися... Взявши у праву руку меча, я вирушив до моєї першої цілі.
- Ну що ж, вухатий, приступимо!
Я замахнувся над зайцем мечем, але перший удар вийшов незграбним.
- Промах!
- Ого! Так діла не буде!
Заєць дивно на мене глянув і продовжував щипати на галявині траву, а я тим часом замислився.
Мені раніше й не доводилося махати мечем. Бої велися дистанційно з  використанням різних технік магічного контролю. А якщо монстри й намагалися мене дістати, то завжди можна було відійти на безпечну відстань, застосувавши вміння «Стрибок». Якщо ж і це не допомагало, то здрастуй, локація відродження! Виходить, зараз я вибрав такий клас, що доведеться змагатися з ворогом у ближньому бою. Просто звіру в лапи! 
Так, досить прохолоджуватися. Ну, що ж, тримайся, вухатий, я йду!
Я зміг ударити мечем із третього разу. Перед очима вискочило повідомлення:




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше