Несподіваний спогад

—  Доброго дня. Старший зміни компанії “ЕРІК” - Майкл. Чим я можу Вам допомогти?

—  Чуєш, старший, я не буду розмовляти з вашими покінченими операторами. Не буду замовляти в вашому клятому магазині більше нічого! Ви… тьфу! Ти хоч уявляєш на яку суму я у вас вже за рік замовлень забрав? Майк з перших слів зрозумів, що був не правий, коли не погодився з першим формулюванням Шейлі, по даному клієнту.

—  Ні, на жаль у реальному часі, я не знаю на яку суму грошей ви забрали замовлень у нашій компанії. - Спокійно відповів Майк.

—  Не знаєш? То я тобі зараз розкажу... - Відповів клієнт, ніби знайшов варіант вирішення свого запитання.

—  Ви, тварини! Я найняв спеціально людей для того, щоб вони мені здійснили підйом на поверх. Що далі, хто мені завтра оплатить вантажників … га, може ти це зробиш? - Майк довго розмовляв з клієнтом. Після п’ятнадцяти хвилин розмови, умовою проблемного клієнта було те, щоб відправити аналог товару йому на месенджер. Після того, як розмова закінчилася, потрібно було встати з крісла, щоб спустити пар, або зменшити отриману дозу негативу. Зазвичай, Майк йшов на кухню, та у кавовому апараті під тиском 19 барів — робив каву. Такий рівень тиску дозволяв забезпечити достатньо густу піну. Майк кинувся бігом до сходів, але потім примусив себе йти повільно. Біг провокував панічний стан, а паніка в його процесі роботи була не припустимою. Він взяв у руки смартфон, та почав вводити номер телефону клієнта у пошукову строку месенджера.

—  Баз Еткінс. - В голос прочитав Майк. На фото яке було прив’язане до номера мобільного оператора був молодий чоловік. Фото було щасливе. Посмішка на фоні столичної вулиці, здалася Майку справжньою…

—  Можливо, в житті ти не такий вже й ідіот — подумав Майк. Він написав потрібний артикул аналогічного товару, та відправив клієнту очікуючи від нього відповідь про згоду. Телефонний дзвінок. Номер невідомий:

— Слухаю, — відповів Майк

— Майк? Майк Маєрс?

— Хто це? - здивовано запитав Майк.

— Ти мене що, не впізнав?

— Ні, хто це?

— Ти ж Майк Маєрс, чорт забирай. Маєрс зі школи Смелріч?

— Таа-ак… —  здивовано відповів Майк, дозволивши невідомому говорити далі.

— Це Базя! Пам’ятаєш? В нас була одна вчителька у музичній школі, Саллі Фокс! Згадав?

У дитинстві, Майк вчився у музичній школі Смелріч. Саллі Фокс була директором музичної школи, а також викладачем уроків гри на баяні. Її усі називали лисичкою. Характер Саллі був строгий. Вона була дуже гарною жінкою. Коли вона сиділа за столом, вона сиділа ідеально. Спина рівно, погляд уважний та панівний. Здавалося, що вона знала усе на світі. Майка вона відрахувала з музичної школи, через три роки навчання. Вигнала не тому, що Майк не вмів грати, а тому, що вона завжди говорила його батькам - “Така дитина народжується один раз в 10 років! Зрозумійте, йому потрібно вчити твори!” Майк ніколи не вчив твори дома. Коли він приходив на урок до Саллі, вона його запитувала: — Ти вчив дома те, що я тобі задавала? Майк одразу відповідав: —Так. Але насправді не вчив. Усі академконцерти Майк вчив в кабінеті Саллі. Тому вона його відрахувала. Пізніше вона його прийняла знову, а ще пізніше відрахувала Майка ще два рази. Майку не вистачило 3 місяці, щоб закінчити музичну школу, та отримати диплом. В той час, коли Майк вчився у місіс Саллі, за дверима завжди стояв маленький як горошинка хлопчик. Його урок починався тоді, коли закінчувався у Майка. І коли він виходив з кабінету місіс Фокс витираючи сльози, за чергове невиконання домашнього завдання, Майк бачив перед собою його — База Еткінса. Пізніше він отримав прізвисько — "Базя".

— Базя? - Розгублено згадав Майк… — Баз Еткінс? Звісно ж!

Спогади про Смелріч заграли в уяві Майка. Ностальгія тих часів накотилася на нього немов цунамі, яке здерло до землі усі будівлі реальності. Раптово в його голові немов надувний матрац з під води на поверхню вирвався спогад про вчителя Гаррі! — Як я міг забути?

Після розв'язання питання База Еткінса, Майк терміново почав телефонувати своєму молодшому брату Бенджаміну, який досі навчався у тій самій школі Смелріч. 

— Я повинен його попередити. Що? Чому він не відповідає? Халепа. Спробую ще раз…Після ще декількох спроб зв'язатися і Беджаміном, молодший брат відповів:

— Слухаю.

— Бенджамін, скажи, вчитель Гаррі в тебе викладає?

— Так. А що?

— Тримайся від нього якомога далі, Бенджамін. Він пропонував навчити їздити на його авто?

— Так. Крутий мужик. Стриже, до речі класно! Що сталося, чому ти такий зтурбований? — Зацікавився Бенджамін.

— Ніколи, чуєш... ? Ніколи не сідай до нього в авто, і запам’ятай: тримайся від цього покидька якомога далі!