29.

Аня

Вечір п’ятниці

- Привіт, кохана, - пролунав втомлений голос з телефону. Нарешті ми можемо з коханим нормально поговорити. Німці схвалили договір, отже Андрій зовсім скоро буде поруч.

В мене для нього стільки цікавих новин, просто закачаєшся. Але краще я їх розкажу при зустрічі коли переконаюсь, що він сидить. Ще бажано валер’янки накапати.

І якщо ви думаєте, що я втрачу можливість розіграти чоловіка, повільно розповідаючи все що сталося за цей час розлуки… То погано думаєте. Свій шанс я не профукаю, буде маленька помста від мене за все хороше.

- Привіт, коханий, - моментально вилетіла звична відповідь.

- Я вже так за тобою засумував, ніби сто років не бачилися, а це лише три тижні…

- Но-но-но, - зауважую, - три тижні та три дні, - та жартома обурююся, - ти не рахуєш години нашої розлуки? Ти мене зовсім не любииииш. Я для тебе ніхто, ти мене лише використовуєш!

- Легше стало? – Фиркнув чоловік.

- Ну таке, - довелось зізнатися, - не вистачає улюбленої сковорідки та дивану.

- Обов’язково побігаємо, - погодився коханий, - і фільм подивимось разом, і суші замовимо, і в ресторан підемо, і в спальню підемо… Годин на десять, а потім у ванну… І кухню не забути… - Геть вже замріяним голосом розповідав він про свої плани.

- Гхм, - тонко нагадую про свою присутність, - ну ти там підеш, а я тим часом пройдусь по магазинах, залишу тобі свою фотографію.

- Кохана, це ти не захотіла їхати зі мною в Німеччину, а боргів вже знаєш скільки назбиралося? А ще відсотки… Віддавати доведеться довго.

- Жах, - зробила спробу зіграти страх, - маніяк ти Дмитришин, маніяк.

- Очі бачили кому так в РАЦСі казали, - звів нанівець всі мої претензії коханий.

- Но-но, там не було вказано, що в комплекті до чоловіка йде маніяк, хочу здати по гарантії назад, комплект не підійшов.

- Перепрошую, але вже пройшло два тижні та й комплект вже не новий, виглядає ношеним, ще й з травмами фізичними і моральними. Не заберемо.

- Самокритично, - фиркаю у відповідь, - І не жаль себе так обзивати?

- А що я? – Чути здивування, - це ти у всьому винна, покористувалася і хочеш викинути. А я тобі всю свою…

- Молодість? – підігрую.

- Ну до молодості ще не дійшло… А я тобі всю свою любов віддав! Ех ти…

- Ну якщо любов, - ледве стримую сміх, - тоді ладно, залишаю тебе, буду берегти та любити.

Ось в такому тоні і пройшла наша розмова. Я навіть не помітила як пройшла година і оператор роз’єднав наш дзвінок.

Ну що ж, колись ми домовилися, що більше години не розмовляємо по телефону, тому…

«Солодких снів коханий, я вже буду лягати спати, втомилася»

«Солодких снів ♥»

Готова поспорити на улюблений скальпель – Андрій знову піде в бар з шефом. Здається після одруження дружина автоматично набуває вміння відчувати коли її чоловік п’є. Не знаю як це працює, але ліва п        ‘ятка просто кричить про це.

Але нехай відпочиває поки має час. Навряд від з якимись дамами засідає, дружина його шефа за таке ноги з руками поміняє і ще дещо відірве та ще й скаже, що так і було. Бачила я цю пані на фотографіях.

Якщо з нею познайомлюсь особисто потрібно буде взяти майстер-клас по вихованню чоловіка. В неї точно арсенал побільше моєї скромної сковорідки.

Прокручуючи в голові нові способи виховання Андрія, відправилась у ванну на мильно-мордочкові процедури. День був справді важким як фізично так і морально, тому чистимо зубки, змиваємо залишки макіяжу та в ліжечко. Солодких мені снів.

Але всі мої думки про спокійний та здоровий сон спіткнулися на моєму тесті на вагітність.

. Один я викинула відразу, а другий чомусь ні. Він так і залишився лежати на пральній машинці, показуючи одну полоску.

Загрібаю його лапками та легенько проводжу по місцю де б мала бути ще одна полоска. Одночасно спокій, полегшення та розчарування.

Через вісім місяців ми б стали з Андрієм батьками маленьких дівчинки або хлопчика. І я збрешу якщо скажу, що я не уявляла ці кілька днів як в мене росте животик, як з Андрієм йдемо на УЗД та дізнаємось стать дитини та як проходимо цей шлях разом, щоб взяти на руки нашого малюка.

В моїх думках літала наша виписка з пологового будинку, купа друзів з квітами та кульками, щасливі батьки і Андрій з величезним букетом квітів і кулькою «Дякую за сина».

Так, в моїх мріях в нас син, маленький хлопчик , який виросте таким ж чудовим як його батько і буде оберігати свою сім’ю та любити маму. І молодшу сестричку, яка теж обов’язково буде, а може й не одна.

На тест закапали краплинки сліз. Чорт, я так близько до серця сприйняла новину про можливу вагітність, почала мріяти, уявляти наше майбутнє. Навіть думала над іменем для дитини, гладила свій живіт, але там хіба їжа перетравлювась в той момент.

Невже я подорослішала? Кілька місяців мене лякала думка не те, що про дітей, а просто про одруження. А зараз я щасливо заміжня за коханим чоловіком та навіть думаю над нашими спільними дітьми.