Випробування

    Увесь ранок Мерабель репетирувала з Томом. Вчитель постійно повторював, що цей невеличкий тест дуже важливий. Дівчина наполегливо працювала над своїми силами. Повітря нарешті почала підкорятися їй, а за ним і земля. Мерабель зуміла викликати маленький землетрус тим самим налякавши ціле королівство.

-Добре,-похвалив Том,-Давай створимо крихітне торнадо на твоїй долоні.

    Бель простягнула руку в перед. Іншою вона накрила свою долоню, коли ж знову розвела руки виник маленький смерч. Він закружляв навколо своєї осі й розсіявся. Дівчина докладала чималих зусиль.

-Непогано. На сьогодні все,-повідомив Том. Здається, він був задоволений результатами.

-Але я ще не можу керувати вогнем.

-Нічого. Потрібен час. Відпочинь. У тебе скоро тест. До речі, приїде сім’я чорного правителя. Вразь їх.

-Це добре. Я нарешті познайомлюся з їхнім сином.

-Готуйся.

    Том покинув кімнату, залишивши Мерабель наодинці з думками. Їй було цікаво, що вона має зробити щоб вдало пройти тест?! І яким він буде? Усним чи все ж таки доведеться викликати видіння.

    По обіді прийшли служниці. Дівчата поводились спокійно. Вони здогадалися, що  тепер Мерабель не несе їм загрози. Під час заняття одна з них приходила повідомити про обід. Вона задоволено усміхнулася, коли Бель сколихнула воду в келиху. Служниці одразу взялись фарбувати та розчісувати дівчину. Коли робота їхня скінчилась, Бель вирішила поглянути на себе у дзеркало. Вона ніяк не могла повірити у те, що це вона. Її сукня була зовсім не білою. Корсет фіолетовий, а спідниця чорна з білим візерунком на поділі. Одна з служниць змусила Мерабель надягнути сірі майже прозорі рукавички, мовляв: «Дизайнер сказав, що без них не вийде задум образу». Попелясте волосся акуратно заплели в довгу косу, яка лежала на оголеному плечі. Сукня була не надто довгою. З під неї виглядали фіолетові підбори. Макіяж був не менш виразний. Мерабель надягнула свій амулет який одразу набрав потрібного кольору.

-Ви виглядаєте неймовірно,-вихваляли служниці.

-Передайте мою вдячність дизайнеру.

    Мерабель з гордо піднятою головою попрямувала до бальної зали. Вона не могла дочекатися цієї події, коли нарешті зможе показати свою силу. Двоє охоронців прямували позаду. Їхній постійний нагляд набридав. Бель відчувала себе наче  у в’язниці. Коли вони дійшли до зали, чоловіки відчинили перед Бель двері.

-Зустрічайте хранительку сили дракона та нашу дівчину з пророцтва.

    Чаклуни припинили розмови й поклонилися Мерабель. Дівчина відповіла тим самим. Короткого реверансу вистачило. Вона швиденько відшукала у натовпі Атею. Принцеса сьогодні теж була розкішною. Помаранчева довга сукня з білим поясом. Каштанове волосся прикривало плечі. З обличчя волосся прибирав обруч.

-Ти розкішна,-похвалила Мерабель.

-Дякую. Ти теж неймовірна,-трохи схвильовано говорила Атея.

-Де твій тато?

-Має бути десь тут. Мені потрібно сказати тобі дещо про Макса.

-Я не хочу навіть чути про нього сьогодні,-розсердилася дівчина,-У мене скоро тест до якого я намагаюся налаштуватися позитивно.

-Але це дуже важливо. Ти маєш знати що він…-принцесу перебили.

    Низенький чоловічок знову побіг до дверей.

-Хвилинку уваги. Зустрічайте короля Данетая, королеву Таяну та їхнього сина Максеміліана.

    Двері до зали прочинилися. В середину поважно пройшов Данетай. Його костюм був чорним розшитий білим узором. Сукня королеви мала срібний закритий корсет та чорну спідницю. Волосся акуратно зібране в пучок. Що до їхнього сина Мерабель втратила не тільки дар мови але й усі думки повилітали з її голови. Перед нею стояв Максим. З його шиї звисав медальйон з чорним каменем. Як Мерабель його одразу не помітила? На язиці крутилися лайливі слова. Увесь цей час її навчав син Данетая. Хлопець глядів на розлючений вираз обличчя Бель і винувато розвів руками. Як він міг так підло вчинити? Мерабель усвідомлювала те, що закохалася у нареченого Атеї. Від цього на душі шкребли кішки.

-Я намагалася сказати,-засмутилася принцеса, коли помітила що на вулиці зривається вітер.

-Чому ти одразу не розповіла?

-Після тієї пожежі? Я просто злякалася, що ти можеш нашкодити собі.

-Нічого. Я не звинувачую тебе. Я мала бути обачнішою,-наче сама себе заспокоювала дівчина. Вітер на вулиці потроху вгамувався.

    Макс прямував просто до дівчат.

-Я піду краще звідси,-повідомила Мерабель.

-Ти впевнена?

-Пошукаю твого батька.

    Дівчина розвернулася, попрямувавши далеко в натовп.

-Бель, стій,-вона зробила вигляд, що не баче його та не чує.

-Бель?-здивувалася принцеса.

    Дівчині легко вдалося заховатися серед чаклунів. Мерабель не втрачала надії розшукати свого вчителя. Зараз як ніколи їй потрібна його підтримка? Тепер дівчина навіть рада була навчатися саме у Тома. Шукаючи його, вона наштовхнулася на Данетая.