Глава 4. План в дії

Глава 4. План в дії

«Життя саме по собі – ні добро, ні зло;

воно – вмістище і добра і зла, з огляду на те,

у що ви самі його перетворили».

Мішель Монтень

***

Знову до ночі сидів над вирішенням своєї проблеми і допомоги батьку. Обдумавши все, я подзвонив до своїх знайомих хакерів, які вже на цій справі собаку з’їли, тож тільки вони можуть мені порадити, як правильно все зробити і щоб не спалитись.

Вислухавши їх слушні поради, я приступив до справи. Зламувати сторінки користувачів соціальних мереж мені не вперше, тому почав з них.

Люди такі дурні. У двадцять першому столітті, в епоху інформаційних технологій вони викладають більшість особистої інформації на свої сторінки соціальних мереж, які дуже легко зламати. Вони викладають повністю все: від справжнього імені та дати народження до паролів своїх сторінок на інші соціальні мережі. Ніби, й розумні люди, але водночас такі дурні.

Не всі, звичайно, сторінки можна зламати. Іноді, попадаються і такі, які важко зламуються, бо там стоять двофакторні аутентифікації по номеру телефону. Але, якщо дуже захотіти, то можна і таку відкрити сторінку, адже там більш цінна інформація може знаходитися. Наприклад, до облікових записів люди часто приєднують банківські картки для полегшення операцій та проведення платежів у банках, магазинах. Хм… Саме це мені і потрібно.

Для таких «суперсторінок», як я їх називав, я розповсюджував шкідливе програмне забезпечення, замасковане під іншу програму. Знову ж таки, повторюсь, люди дурні і одразу, як бачать нову цікаву програму, завантажують її собі на комп’ютер. Але в цій програмі знаходиться мій вірус, який призначений для крадіжки персональних даних користувачів мережі.

Після завантаження на комп’ютер програма сама шукає необхідну мені інформацію: паролі до акаунтів соціальних мереж, доступ до конфіденційної інформації про електронні платіжні системи, паролі від електронних поштових скриньок, а також ключі від електронних гаманців різних криптовалют.

Тож, доклавши деяких зусиль, я мав на руках усі карти. Йдеться про доступ до конфіденційної інформації про електронні платіжні системи.

Тому приступив до другого пункту у своєму плані – зайти на сторінки електронних гаманців і перевести гроші на свій рахунок.

Страшно. Руки і ноги трусяться, бо таке роблю вперше. Мене не може виправдати цей вчинок, я точно знаю. Проте нагадую собі постійно: «Моя мета – здоров’я батька!», тому доводиться це робити без будь-яких емоцій та моральних принципів.

Мій батько помре, якщо йому не зробити операцію. Це важливіше за моральні принципи!

Трохи перевівши подих і відкинувши негативні думки, я беруся до справи і втілюю свій план в дію.

Заходжу на сторінки електронних гаманців і просто очі лізуть до лоба. Як люди можуть мати стільки грошей у віртуальному середовищі!? Це ж тисячі доларів! Чому їх не краще зберігати в банку? Чому саме на електронних гаманцях? Невже люди думають, що така сума грошей буде тут зберігатися постійно і ніде не дінеться!? Це ж безглуздо!

Проте саме такі їхні вчинки мені на користь. Точніше моєму хворому батьку, якому я хочу допомогти всіма силами.

Я переводжу собі достатню суму для операції та лікування тата на свій електронний гаманець. Це не викликало проблем. Тому що я під надійним анонімним захистом проксі-сервера. Цьому мене навчили мої знайомі хакери. Мене ніхто не викриє.

Після переведення грошей на електронний гаманець я перевів суму на декілька банківських карток: свою, мамину та батькову. Цей процес зайняв декілька хвилин. Я не міг одразу перевести чотириста тисяч гривень на одну картку. Це було б підозріло. А переведення на декілька карток – це найкращий варіант.

Звичайно, пізніше ця особа побачить недостачу певної суми. Але винних не знайде. Вона сама винна! Та й, тим паче, я ж не вкрав повністю всю суму, а лише частину, щоб менше викликати підозр. Для тієї особи ця частина у порівнянні з сумою, яка була на рахунку до цього, – це всього пшик, а для мене – це життя батька. Тож навіть не відчуваю вини за собою.

***