Розділ 31

Двері мені відчинила доволі мила жіночка. За роки вона дещо погладшала, на обличчі проступили перші неглибокі зморшки, волосся залишалося білявим, завдяки якісній фарбі, але в ній все ще без труднощів можна було впізнати блондинку з фотографій.

«Це ж треба! Певно, білявки – наше з мамою сімейне прокляття», – подумалося мені.

– Вітаю, ти – Ліза? – жінка невпевнено посміхнулася.

– Доброго дня, так, це я.

– Заходь, – вона впустила мене в квартиру. – Проходь у вітальню, сідай. Перший поворот наліво.

Знаєте, що виказує сім’ї, в яких діти вже виросли? Зазвичай, то тут, то там, знаходиш дитячі іграшки, фігурки, малюнки, саморобні листівки… Їх не на стільки багато як тоді, коли діти ще ростуть, але вони є. Кожен такий предмет приховує маленьку історію, відому лише одній конкретній родині. Мені  було дивно бачити всі ці речі. Ти починаєш розуміти, що ця квартира знає історію, яка невідома тобі.  Навіть сумно стало від того, що батько не дав мені шансу спілкуватися з братами, рости разом з ними. Хтозна, може вони змогли б притупити біль маленької дівчинки, в якої тато покинув маму. Може зараз я б не горіла бажанням помсти.

– Ти щось хочеш? Може чаю чи кави? – Маша нервово перебирала пальцями.

– Ні, дякую.

– Ти ображена на мене? – запитала жінка, коли минуло добрих хвилин п’ять гнітючої тиші.

– Якщо чесно, я не знаю, що відчуваю до Вас.

– Тоді скажи, чому ти вирішила відновити спілкування з батьком саме зараз? Що змусило тебе передумати?

– Передумати? В якому сенсі?

– Гоша розповідав мені, що твоя мама роками не підпускала його до доньки. А згодом налаштувала тебе проти нього. І тоді ти вже сама почала бігати від нього, як від вогню.

– Що?! Що Ви верзете?!! – моєму обуренню не було краю.

– Лізо, я розумію, що тебе виростили в ненависті до батька, але якщо ти вже прийшла сюди, як мені здавалося, з наміром налагодити стосунки, то можна й постаратися зменшити кількість негативу.

«Ця жінка зараз намагається відчитати мене по-материнськи?».

– Я не заради великого возз’єднання прийшла сюди, – прошипіла я саркастично.

– А для чого в такому разі?

– Щоб повідати Вам і своїм любим братам, ким насправді є наш татко.

– Я тебе не розумію.

– Для початку повідайте мені історію, яку знаєте Ви. А тоді я скажу, скільки в тому правди.

– Тобто? – ця жінка вже явно шкодувала, що відчинила мені двері.

– Моє існування не стало для Вас сюрпризом. Отже, тато щось розповідав Вам про мене і мою маму. Що саме?

– І навіщо мені розповідати те, що ти й сама знаєш?

– Та ні, версію, яку придумав тато для Вас і синів, я не знаю.

– Слухай, я не знаю, чого тобі треба, але мені все це не подобається.

– Мене також мало що тішить в цій ситуації. Тому давайте ми заспокоїмося, і Ви зробите те, про що я прошу. Звісно, Ви зараз можете просто вигнати мене й по всьому. Але спробуйте подумати, що ж такого я знаю про Вашого чоловіка? – я вирішила задіяти шантаж. – А що як я звідси піду прямісінько до Дениса й Артема? Навіть довго бігати не треба. Обоє вчяться в медичному. Старший – на четвертому курсі, молодший – на першому. О, Ви ж можете сказати, що це брехня, так? А хто дасть гарантії, що хлопці не засумніваються?

– Гаразд, гаразд!

Гоша зрадив мене з твоєю мамою. Коли вона завагітніла тобою, в нас вже був маленький Артемчик. Я випадково дізналася. Банально побачила чоловіка разом з Олею на вулиці. Він погладжував її кругленький животик.

Звісно, я влаштувала йому допит. Гоша одразу зізнався, що піддався мимолітній пристрасті. Та це й не дивно. Спершу вагітність. Потім в мене була післяродова депресія, я й думати забула про свій зовнішній вигляд. А він же зовсім молодий чоловік. От тільки так сталося, що інтрижка мала наслідки. Тебе.

Ми з ним жили громадянським шлюбом. Планували розписатися, коли станемо трішки на ноги. Твій тато хотів пишного весілля, а на той момент в нас грошей не було, тому настояв на тому, що краще кілька років почекати, а поки що нам і так добре. Головне, що разом.

От тільки одружитися ми не встигли. Виявилося, в твоєї мами були впливові батьки. Вони не лишили йому вибору. Він мусив розписатися з Олею.

– І Ви вирішили лишитися вічною коханкою?

– Чому це коханкою?! Я – жінка, яка народила Гоші первістка. Єдина жінка, яку він кохав і кохає донині. Твоя мама, люба моя, – звичайна інтрижка, яка затягнулася лише завдяки тобі. І аби не Олині батьки, твій тато одружився б саме зі мною, а їй би просто допомагав.

– Круто! Браво таткові, – я ледь стрималася, щоб не заплескати в долоні. Шумно втягнувши повітря, додала: – Так, гаразд, і що ж було далі?