Я люблю тебе, доню

4 розділ

Наступного ранку вони довго ніжились в ліжку. Єгор раптом ні з того ні з сього сказав:

Розкажи мені про нього?
Про кого?
Чоловіка від якої у тебе донька.
Нащо?
Просто цікаво. Як ви познайомились?
На дні народженні в спільної знайомої.
То він десь такий як ти?
Ну не зовсім... Йому тоді було 29.
Серйозно?
Так..
Ну...це було моє перше кохання, і я якось не перебирала.
А він був красивим?
Єгоре, припини. Нащо про нього згадувати.
Можна ще лише одне запитання? Він знає, що ти лишила доньку?
Ну, як сказати, напевно, ні.
А він хоча б приходив?
Один- єдиний раз, я накричала на нього, сказала, що не хочу його бачити, та й додала, що дитина не від нього.
І він повірив?
Ну виходить так.
От телепень.
Так ти обіцяв одне запитання, а спитав вже десять!
Просто його вина в скоєному найбільша.
Вона у нас однакова. Та й я бажаю йому тільки щастя. Хтозна може у нього вже давно щаслива родина.
Мені однозначно подобається твій оптимізм. Сонь, виходь за мене.
Що?
Будь моєю дружиною.

-Май клепку ти ж пошкодуєш. А дороги назад вже не буде.

- А мені й не треба. Я впевнений на всі тисячі відсотків, що ти та сама .

- Добре,- тихо сказала вона.

- Що? Що?

- Якщо ти так наполягаєш я згодна.

По факту вони майже нічого не знали одне про одного. Але все пізнається, а любов залишиться!

Юлія Цюрик

Подобається

#2395 в Молодіжна проза
#3242 в Сучасна проза

У тексті є: кохання, помилка і вибір, життя і любов

Відредаговано: 13.11.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись