5 розділ

Наступного ж дня подали заяву до РАгСу. Рівно через два тижні вони мали стати чоловіком та дружиною. Хоч грандіозного свята не хотіли, але обоє були в місті досить відомими і людей мусили запрошувати багато. Сукню Соня вибрала в першому ліпшому магазині. У неї була гарна фігура, тож личило все. Вони навіть не представили одне одного  батькам. Вирішили, що познайомлять на святі, для якого зняли великий просторий будинок за містом. Батьки були дуже здивовані, але ніхто не заперечував. А далі була весільна подорож. Спочатку Мексика, потім трохи США. Загалом, аж через три місяці вони стали жити буденним життям і тільки тоді серйозно заговорили про дівчинку.

Молодята гуляли містом. Єгор запитав:

•  А ти тут народжувала?
• Так, я ж вже була студенткою. У перший перенатальній.
• Треба буде туди з’їздити...
• Ти думаєш вони скажуть правду? Це ж, ніби, конфіденційна інформація.
• Ну, ти її мати і маєш право знати.
• Ти забув? Я сама від неї відмовилась. Мені так страшно, а може.. Раптом вона померла?
• Сонь, не починай. Все з нею добре. Так мусить бути!
• Я просто дуже-дуже боюсь. Я шість років жила з думкою, що я мерзота, що я погана мати, що я не маю абсолютно ніякого права на щастя. А тут ти! Ти подарував мені надію, але вони можуть так само легко її у мене відібрати!
• Скажи тільки одне, ти її любиш?
• Дуже-дуже, я кожну ніч уявляю її собі, яке в неї зараз волоссячко, як вона грається, сміється... Як говорить і зустрічає дні народження. Жінка ледь не заплакала.
• А тепер заспокойся. І скажи собі те, що маєш сказати. Всі роблять помилки я теж не святий!
• Ти?
• При чому тут я. Що ти маєш сказати?
• Я буду боротись за неї!
• От і молодець. Те, що ти зробила, звичайно, не виправдовує тебе перед нею, і обставини твої також. Але ти ще можеш все виправити. Вона пробачить. Ось побачиш!
• Як? Що я їй скажу? Діти в 6 років все прекрасно розуміють.
• Ти ще навіть не бачила її, а вже думаєш, що маєш казати. Коли прийде час, слова з'являться самі собою.
• Ти як завжди правий. Дякую тобі!
• То коли підемо в лікарню.
• Давай через тиждень.
• Все вирішили наступного четверга.
• А знаєш .... Рівно через місяць їй рівно шість.
• Це ж класно!
• Ми встигнемо до 23 травня?
• Я не знаю, Сонь, важко сказати.
• Єгоре, ми мусимо! Ці роки я чекала цей день зі страхом, напивалась , мені було так погано! Я більше не хочу!
• Йди сюди. Він її обійняв. Підемо завтра і все- все  встигнемо!