Я люблю тебе, доню

6 розділ

Як і вирішили наступного ранку молодята одразу поїхали в лікарню. Дорогою Єгор запитав:

  • Ти знаєш як звати лікаря.
  • Так. Мироненко Василина Василівна.
  • Вважай пів справи зроблено.
  • Можна тебе дещо запитати?
  • Так
  • Ти ж не просто так все це робиш? Нащо?
  • Звідки ти це взяла.
  • Я знаю. Скажи правду.
  • 6 років свого життя я провів в дитбудинку.

Запала довга мовчанка

  •  А батьки?
  • Мене всиновили коли мені було вісім.
  • Чого ти раніше не сказав?
  • Бо нащо робити з цього факту якусь трагедію. Я вважаю себе сином цих людей і ніякі більше мені не треба.
  • А що сталось з справжніми?
  • Неблагополучна сім’я. Тато пив, бив матір. Коли мене забрали мені було два, я нічого не пам’ятаю. Напевно, тому в мене нема проблем із психікою
  • І що вони ніколи не хотіли тебе забрати?
  • Ай там така Санта Барбара була.. Я на той час був молодшим. А крім мене, ще 4 дітлахів. Троє старших їм якось повернули , а нас ні.
  • А ти їх бачив після того?
  • Кого батьків? Ну... В вісімнадцять я дуже захотів з ними познайомитись. Приїхав в село, де вони живуть, але зайти не наважився тільки хату бачив.
  • А брати і сестри?
  • Молодших я взагалі не знаю, а старших. Єдина кого я добре пам’ятаю це Ярослава. Вона за мене на два роки всього  старша. Ми разом були в будинку маляти, а потім через рік чи трохи більше її вдочерили. Я так тоді за нею сумував, хоч і малий був. Це ж по факту моя найрідніша людина.
  • То треба її знайти!
  • Наврядчи вона мене пам’ятає. Та й у неї своя сім’я. Батьки. Нащо те знайомство, тільки минуле ворошити.
  • А я кажу, що треба. Обіцяй мені!
  • Спочатку знайдемо дівчинку. До речі, якось так дивно. Ти не дала їй ім’я?
  • Я просила, щоб назвали Євою, але хто його знає, як там записали.
  • Гарне ім'я. Мені подобається.
  • Єгоре, а можна ще одне запитання? По факту, ти б мав мене ненавидіти, адже я нічим не краща за твоїх батьків.
  • А хто тобі сказав, що я їх ненавиджу? Мені є за що за їх поважати. Завдяки ним я живу, і якби не той випадок, мама й тато ніколи б мене не всиновили. Врешті ким би я був, живучи в старій хаті п'ятою дитиною з 8?
  • За твоєю логікою, Єві краще без мене....
  • Ні! У тебе зовсім інша ситуація. І скільки тобі можна повторювати скільки людей , стільки й помилок!  Ти мамі казала?
  • Ні , я боюсь!
  • А як вона тоді відреагувала?
  • Вона не могла відійти від смерті батька, тому... Майже нічого не сказала.
  • Але ж вона була проти?
  • Скажімо висловила свою думку, але не більше. Тай дізналась  про це аж через два місяці. Батькам Коля ніколи не подобався.. Вони казали рано ще. Але думаю онуку чекали.
  • Виходить  через це у вас такі складні відносини?
  • Виходить що так.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше