8 розділ

Молодята не просто вийшли, вони вибігли з лікарні.

• Дякую тобі безмежно. Якби не ти, вона б нізащо не сказала.
• Не перебільшуй. Просто одразу видно, що вона хороша жінка.
• Виходить мені дуже пощастило.
• Так. Сонь, я хочу повернутись до нашої попередньої розмови. Коли ти розкажеш мамі?
• Що? Єгоре... Я, звичайно  їй скажу, але хіба вже час?
• Думаю якщо ви поговорите, то вам обом стане набагато легше.
• Добре, я подумаю над цим. А твоїм батькам! Може не будемо казати правду?
• Чому?
• Бо вони мене майже  не знають, і навряд чи будуть нормально ставитись після цього.
• От- от, ти їх зовсім не знаєш. Вони вже років 10 мріють про онуків, яка різниця взагалі, як вони їх отримають?
• Будь ласка, я тебе дуже прошу,  скажемо, що це просто дівчинка з дитбудинку.
• Добре, але в мене є одна умова. Зараз я подзвоню мамі і поїдемо до них сьогодні.
• Я залюбки.

Ось так вони напросились на вечерю і через дві години вже сиділи за столом.

• Мамо, тато, у нас  для вас новина.
• Невже?
• Не знаю, що там для тебе невже. Але ми вирішили вдочерити дитину.
• Ми нічого не маємо проти, але, Сонь у тебе проблеми , я можу знайти лікаря?!
• Ні, що ви. Просто ми в тому віці, коли вже хочеться дітей. Чому б не дати дитині сім'ю?
• Та ми не проти. Просто це така річ, що треба добре подумати.
• А ми так і зробили.
• То коли мені чекати онуку чи онука  в гості?
• Ми тільки почали цим займатись, так що місяць , а може й більше. І це дівчинка.
• То треба вже кімнату готувати, речі... Скільки їй?
• Скоро 6.
• Доросла вже. Хоча, Єгорчику,   було вісім.
• Мамо, може не будемо згадувати?
• Та я ж не про це! Переїжджайте до нас. Хоча б на перший час! У нас купа вільних кімнат і з татом одним сумно. Правда,  Володю?
• А я що? Я не проти.
• Мама, ми вже в тому віці, коли можемо забезпечити і себе і свою дитину.Та й не треба планувати наперед. Не все так просто.
• Я така рада.

А потім розмова зайшла в зовсім інше русло. Дорогою додому Соня сказала:

• Твоя мама права, треба вже готуватись.
• Нащо завчасно?
• Я хочу купити їй найкрасивіше ліжко і іграшки.
• Не хвилюйся, ми так і зробимо.
• Може заїдемо і виберемо їй ляльку?! І не починай про те, що вона може мені не пригодитись. Я яка, не яка матір. І я відчуваю вона мене чекає.

Ось так в їхньому домі з’явився великий плюшевий ведмідь, який ще довго чекав на свою справжню господарку.