11 розділ

Повідомлення на пошту так і не прийшло. Соня дуже переживала з цього приводу. Але наступного ранку Саша подзвонив особисто.

• В мене були проблеми з інтернетом, Тай, про таке краще говорити, ніж писати.
• Хвилину, я Соню покличу. Це її просто теж стосується. Так ми слухаємо!
• Ця жінка загинула майже три роки тому.
• Що? Як? А дівчинка, її донька, що з нею?
• Там така історія. Я як шукав, аж самому цікаво стало. Її чоловік помер за місяць до цього. Містика якась, чесно слово. І не просто, а його вбили. Добре постарались натяків на вбивство майже не було, не те що слідів... Винного знайшли, можете розслабитись. Бізнес така штука! Партнеру виявилось мало половини, а так просто Олег не віддавав свою частку....
• То дружину теж через це.
• Взагалі, написано, що вона загинула в автокатастрофі... Але якщо мозком подумати, то вона ж акції переймала у спадок, тож... Цілком можливо, що все підлаштували. Короче сидить вбивця лише за Олега, а чи Оксана це його рук справа чи ні- це вже сам Бог знає!
• Припиніть це все. Скажи мені, що з дівчинкою? Єва жива?
• Та мала ж їм не рідна! Опіку бабуся хотіла взяти, але їй вже тоді було майже 70. В такому віці нікому опіку не дають, навіть, якщо гроші є...
• Виходить вона в дитбудинку?
• Так, нашому першому міському!  Стоп, а що ви так за неї переживаєте? Це ваші родичі, чи може знайомі? На спадок навіть не надійтесь, там брати двоюрідні і сестри вже все поділили.
• Сашо, ти нормальний, такі брудні речі говорити?
• Вибач!Я вас перевіряв просто!? Насправді малій дістався будинок, де зараз живе бабуся , і декілька акцій.
• Та що ти все про ті гроші. Не важливі вони нам, хоч мільйон!
• Що ти така психована? Просили знайти, знайшов, розказав, а вона ще й кричить!
• Вибач, просто... А ще бажаючі вдочерити були?
• Ні, крім Оксаниної мами, нікого. Якби рідна була, то може б і...а так. До речі, я можу пошукати звідки ця мала, якщо треба?
• Як це звідки?
• Ну чия.
• Та ні, ти і так дуже багато всього для нас зробив.
• То може розкажете нащо вам ті люди здались?
• Та - це така довга історія...якось зустрінемось я віддам тобі борг, тай розкажу!
• Уммм, це той, що ящик пива? Я ж шуткував. Нащо він мені здався. Все одно всі на роботах і нема з ким навіть  випити. Але ловлю на слові.

Вони  попрощались, і Соня сказала :

• Бачиш, а я знала, що ми їй потрібні. Навіть моє серце не обдуриш...
• Сонь, ти розумієш, що буде ой, як не просто!?
• Знаю, але у нас все вийде. По інакшому і бути не може!
• Мені б твою впевненість...
• Ей як там ти казав? Навіть не починай!

Вона усміхнулась і ніжно його поцілувала