13 розділ

13розділ 
-Єгоре, чого ти мовчиш? 
-А що мені тут казати... Ти все зіпсувала! 
- Я? Я лише відповідала на питання... 
- Треба було все робити зовсім не так! От як ми тепер заберемо Єву? Хто нам її віддасть? 
Жінка ледь не плакала. 
-Вибач... Це все емоції. Я не хотів тебе образити. 
- Ти все правильно сказав, я як завжди... 
- Сонь, вона б все одно дізналась правду. Тоді було б ще гірше. Нічого будемо шукати виходи... 
Весь цей час вони сиділи в машині, але не їхали. 
-Вона така красуня... Це так...розумієш я її впізнала! 
- Розумію, але не треба було її кликати... 
- Я знаю, просто, просто, я не втрималась... Знову мій косяк... 
- Вона твоя копія, правда... Ти, тільки в зменшеному вигляді. 
- А толку з цього .Вона ніколи не назве мене мамою, чому я тоді була така дурна? 
- Якщо ми все зробимо правильно, то назве, обов’язково! 
- Ти ж сам сказав, що я все зіпсувала. 
- З важної ситуації є три виходи. Один нам не вдався, але залишилось ще два! 
Він посміхнувся 
- От як ти можеш у всьому шукати позитив? 
- Я тебе навчу : все просто. Тільки подумати, скоро у нас буде донечка... Вона така красуня,що ще від хлопців треба буде ховати 
- Ага, тільки от як скоро, вона стане нашою не відомо... Як мінімум, директорка зробить все, щоб в нас не вийшло. 
- Думаю, вона не така погана і зла як нам здається. Припиняй ці розмови. Все у нас вийде! 
- Як думаєш, вона мене полюбить? 
- Звичайно! 
- Навіть тоді, коли дізнається правду? 
- Я б хотів мати таку рідну маму як ти.   Так, що думаю так! 
- Я тебе кохаю! 
- Я тебе теж. До речі, мама кликала на її фірмовий пиріг. Поїдемо? 
- Це той, що з мигдалем? 
- Так.. 
- Тоді їдемо! Тільки, що ми їм скажемо? Вони ж будуть розпитувати... 
- У нас є дві години, щоб придумати.