15 розділ
Свекруха обіцяла Соні, що допоможе, тільки просила дати їй трохи часу. Вони зробили вигляд, що нічого не було, і аж в машині, дорогою додому , Соня наважилась сказати Єгору, що це більше не таємниця, і що його мама знає всю правду.
- Єгоре, твоя мама все знає.
- Що? Він різко загальмував. Коли ти встигла?
- Я просто не змогла більше брехати і сказала як є. Тоді коли ми готували вечерю.
- І?
- Сказала, що нам допоможе. Я сама цього не очікувала, але вона реально мене підтримала і не засудила!
- Якщо чесно, то я очікував трохи іншу реакцію. От здивували, так здивували.
- Знаєш, вона мені дещо порадила і я збираюсь дослухатись до цього.
- Цікаво, і що ж?
- Треба поговорити з мамою. Вона одна з найближчих людей на землі і більше так продовжувати не можна. Вона не вічна, і я хочу все виправити. Бо вина тут тільки я! Тай треба спитати її думку, зрозуміти одна одну і все владнати.
- Я казав тобі про це ще місяць тому, якщо не більше. Я радий, що хоч мама має на тебе вплив. Вона в мене класна, правда?
- Так. Ніколи не думала, що зможу довіряти свекрусі свої таємниці, а про те що ми будемо такі щирі , я взагалі мовчу!
- Я про таке навіть не мріяв. Але ти не уявляєш який я радий.
- Я маю поїхати до неї! Вже! Сьогодні! Поки в мене є запал!
- Що? Куди?
- Єгор! До мами. Ти поїдеш зі мною? Чи може краще я сама, зараз подивлюсь чи є білети на найближчий автобус.
- Так, а тепер спокійніше і по порядку. Ти хотіла запитати, чи я тебе відвезу?
- Угу.
- Так, навіть не мрій мене спекатись, бо ми з твоєю мамою одне з одним будемо йти повз і не впізнаємо!
- Тоді їдемо вже, поки ще не пізно.
- А речі?
- Думаю вдягнутись там є в що тай, може ми туди і назад. Я ж не знаю, як піде.
- Сонь, туди їхати дві години, ми втомлені. Вже вечоріє. Може завтра?
- От якраз до вечері і приїдемо. Ну будь ласка, поїхали!
- Ну от як можна тобі відмовити?
- Ніяк! Я тобі покажу всі куточки мого дитинства! Гарна нагода пізнати мене ще ближче!
- Хтось казав, що нічого не хоче згадувати, і нащо тобі, точніше мені, те місто!
- Все змінилося. Справді, я така вдячна твоїй мамі. Тепер я точно знаю, що у мене все вийде!
- У нас! За ці два роки, я вперше бачу тебе такою, і мені це чорт забирай дуже подобається! Сонька, будь такою завжди!
- Я тобі обіцяю, більше ніяких скиглень і похмурих днів в нашому житті! А ще, я дуже хочу сходити на могилу до тата. Я там була тільки один раз після похоронів. Так соромно за себе, впевнена, він чекав і чекає.
- Нарешті тобі це дійшло!
- А робота? Я вільна, а ти якщо не відпустять?
- Сонь, я домовлюсь і два дні я твій!
- Я так тебе кохаю.
- Я теж тебе люблю. Ну що розвиртаємося?
- Так!
- Тоді, щасливої нам дороги!