18 розділ

Наступний день вони весь час слідкували за годинником і рахували години до зустрічі. Вони тягнулись дуже довго, і весь день пройшов в очікуваннях. Соня так боялась спізнитись, що вступила чоловіка виїхати аж за дві години, і рівно 60 хвилин, вони прочекали жінок в кафе. Що тут скажеш хвилювання брало своє. Коли Єгор пив п'яту чашку чаю, нарешті до них за стіл сіла вже не молода жінка, а через декілька секунд приєдналась ще одна.

• Довго чекаєте?,- запитала, та що була молодшою.
• Та ні...
• Васю, треба спочатку запитати чи це взагалі вони. Ви Соня та Єгор так?
• Так!
• От тепер, коли ми знаємо, що ми за адресою, можна й говорити.

Пані Оксана замовила собі салат, і почала розпитувати.

• Я готова вас слухати. Тільки, будь ласка, ніяких применшень, і тим паче брехні. Це в ваших інтересах, думаю ви розумієте.

Соня розказала всю правду.

• Хочете на чистоту?- запитала жінка.
• Звичайно!- відповіла Соня
• Буде, ой як нелегко. Бо в вас подвійне комбо. Мало того, що Соня, сама відмовилась від дівчинки, тай років вже скільки пройшло, то ще й в малої спадщина. Одне діло, якби рік пройшов чи два. Просто складеться враження, що ви через гроші про дівчинку раптом згадали.
• Але хоч ви розумієте, що це зовсім не так? У мене власний бізнес, Соня теж доволі добре заробляє.,- сказав Єгор
• Ну, я то це розумію, інакше б навіть не бралась вам допомагати. Але грошей багато не буває ніколи!
• Між іншим, вам ще дуже пощастило,- нарешті втрутилась в розмову Василина.
• В чому,- з гіркотою в голосі запитала Софія.
• Ніхто з родичів прийомних батьків не хотів її вдочерити.
• А бабуся?
• Ну, її ми з рахунків не списуємо, хоч небезпеки вона не несе. Я б на вашому місці, познайомилась з нею. Пообіцяйте, що не будете забороняти їй бачитись з Євою, просто переконайте її, що ви нормальні люди, що ти Соню, жалкуєш, про те що зробила. Краще нехай вона вас підтримує, ніж грає роль опозиції,-сказав Василина.
• Та ми й не збирались забороняти їм бачитись. Тут і так зрозуміло, що вони найближчі один одному люди. По – перше, я не хочу брати на себе ще один гріх, а по- друге, хіба я ворог власній дитині?
• Рада чути такі слова,- сказала пані Оксана,- ось список документів, які треба зібрати. Справа не з легких, але якщо дуже постарайтесь встигнете зібрати за тиждень. Решта вже наш клопіт.
• І налаштовуйте себе морально, на суд,- сказала Вася.
• А без цього ніяк?
• На жаль, ні.
• Дякую вам, а скільки ми вам винні?
• От що це за люди! Виграємо справу, заберете дівчинку додому, тоді будемо говорити. Ми не з людей, які обирають до нитки, і ще й результату ніякого не дають,- сказала Василина
• Тай, погодились ми, якщо чесно, тільки через мою глибоку повагу до ваших батьків, Єгоре. Передайте їм вітання.
• Обов’язково. Дякую вам,- відповів Єгор.
• А можна, ще одне питання? Трохи нахабне.
• Ну ...
• А коли ми зможемо побачитись з Євочкою? Просто у неї через десять днів день народження. Я так мріяла святкувати його з нею, а зараз, хочу хоча б щоб вона знала мене і обійняти її в той день.
• Тут нема проблем. Директор, моя дуже хороша знайома, так що думаю по півгодини кожного дня, вона дозволить.
• Ой, ми вже ходили до неї, і м'яко кажучи, зустріч пройшла не дуже. Вона нас вигналаі думаю дуже добре запам'ятала,- сказав Єгор.
• Я розкажу їй все, як є і все буде добре. Ви зрозумійте ,перші  враження про вас дуже оманливі, ось мої особисто дуже відрізняються від того, що я очікувала.
• Що все так погано?
• Та я ж навпаки, вони змінились в кращу сторону. Так що не переживайте, все буде добре.
• Я навіть не можу описати словами, на скільки, я вам вдячна.
• Ну, колись я була настільки вдячна тобі. Добро завжди повертається, я досі пам’ятаю наше інтерв’ю.
• Серйозно? Але ж я нічого такого не зробила...
• Знаєш скільки в мене клієнтів з’явилось? Так що якби не ти, може б плакала без мене адвокатура!

Напруга спала. Вони ще мило побесідували десь півгодини, і на доброму слові, кожен поїхав до себе додому.