19 розділ

Як і обіцяла Оксана Миколаївна домовилась про зустріч з дівчинкою. І Соня від хвилювання майже не спала цілу ніч. Вони приготували малій подарунок- невеликого плюшевого ведмедика. Зустріч була запланована на 10 годину, а молодята вже о 9 були там. Директор була не в дуже хорошому гуморі просто провела їх до малої, і пішла собі. Їх залишили в ігровій. Не самих звичайно, з Євою прийшла вихователька, яка за всім наглядала. Мала прийшла дуже здивована, навіть трохи налякана, але дівчинка намагалась приховувати свої емоції. Що ж Сонін переляк був більшим.

• Знайомся, Євочко,- сказала вихователька, яку звали Надія Іванівна,-це Соня та Єгор. Вини дуже хотіли зустрітись з тобою.
• Привіт, сонечко,- сказав Єгор, - він хотів взяти її за руку, але мала швидко відійшла назад.
• Нащо?-запитала у виховательки дівчинка.
• Можливо, вони тебе вдочерять. Хіба ти не хочеш мати маму і тата?
• Мої батьки померли, а інших мені не потрібно.
• Ми все знаємо,- сказала Соня,- але ж це не означає, що ти більше нікого не можеш любити.
• А я вас запам'ятала,- сказала Єва,- ви мене тоді зовсім не сподобались, а зараз я починаю вас ненавидіти!
• Єва!- крикнула на дівчинку вихователька.
• Нащо я їм?- запитала дівчинка у виховательки.

Але відповів Єгор:

• Бо ми хочемо дитину, точніше щоб нею була саме  ти. До речі, у нас для тебе сюрприз. Тримай це тобі.

Дівчинка взяла ведмедя, а потім сказала:

• То візьміть собі маленьку, я зовсім вам не підходжу! Мені і тут добре і взагалі я ніколи вас не полюблю.

Вона не питаючи дозволу вибігла з кімнати.

• Взагалі Єва з характером,- ще та бунтарка,- сказала вихователька,- так що звикайте, якщо налаштовані серйозно, то довго вам прийдеться це слухати.
• Та нічого,- все що сказала Соня.

Всю дорогу додому вони мовчали, аж вдома, коли вони обідали, Соня сказала:

• Єгоре, вона нас не полюбить. Не треба було цього всього, її мучити, себе, я сама у цьому винна. Може хай лишається все так як було?
• Ти готова лишити свою дитину в дитбудинку? Одну , з незрозуміло яким майбутнім там, з бабусею, яка може померти і тоді вона залишиться зовсім одна?
• Ні!
• Ну тоді нащо це починати. Будемо шукати підхід, ти ж сама чула, вихователька сказала, що не все так погано, просто треба постаратися.
• Який тут підхід.Я з власною донькою не змогла знайти спільної мови!
• А що ти хотіла. Ви абсолютно одна одну не знаєте. По іншому точно не було б , тим паче, що характер у неї теж дуже подібний до твого!
• А мені здалось вона зовсім не така як я. Єва така прямолінійна, це татова риса характеру....
• Ай, давай краще подумаємо чим можна її хоч трохи задобрити. Що ти любила понад усе в дитинстві?
• Кекси з вишневим джемом. Але такі, зараз не продають.
• Ти впевнена?
• Ні, але ж... Хоча, знаєш є таке місце, де їх ще печуть.
• Ну от купимо їй завтра.
• Ти думаєш її сподобається?
• Впевнений!
• А ми завтра теж поїдемо?
• А ти що не хочеш?
• А дуже, але ж в тебе робота!
• Донька важливіша за роботу! Знаєш що поїхали сьогодні, протестуємо, може вони не добрі вже! А ще нам терміново потрібно купити книги, як виховати дітей її віку.
• Ти думаєш в нас все вийде?
• Впевнений. У вас з нею материнський зв'язок і рано чи пізно вона нас пустить в своє серденько!
• Я ще хотіла тебе попросити. Може замовимо їй великий торт на свято, так щоб на всіх діток вистачило.
• Шукай кондитера, хіба я проти?
• А ти мене ніколи не лишиш?
• Ні, ніколи.
• Обіцяєш?
• Обіцяю!