23 розділ

Ось і настав день х. Вони дуже хвилювались, але все пройшло чудово. Адвокат Василина зробила свою справу на всі тисячі відсотків. Найголовнішим аргументом було те, що гроші Єви, подружжю не потрібні, адже вони самі дуже забезпечені люди. І він спрацював. Велику роль також відіграли свідчення бабусі. Її запитали чому вона їх підтримує, а вона сказала, що бачить як Соня любить дівчинку, як себе картає і страждає через те що не може бути з нею. З бабусею, вони як і домовлялися підписали договір в юриста. Обидві сторони пішли на компроміс, заради того, щоб Єві було добре. Отже рішення було таким: ще місяць дівчинка має перебувати в дитбудинку, але її дозволяється брати на вихідні або просто погуляти на декілька годин. Органи опіки, мають стежити за ними рік, слідкувати, щоб було належне поводження з дитиною. Якщо все буде добре, то рівно через рік, вони не просто будуть її опікунами, а повноцінними батьками! Одразу після засідання Єгор та Соня поїхали за дівчинкою.

Вона зустріла Єгора з широкими обіймами, з Сонею все було як раніше. Але в цілому мала зраділа новині, що залишиться в них на вихідні, а через місяць й взагалі на постійно.

• Ну що поїдеш до нас,- запитав чоловік.
• Ну хіба що на одну ніч.

Вони почали дуркувати і сміятись, а Соня просто милувалася цією картиною.

Євина кімната була майже готова. Ліжко ще раніше обрала Єва,  стіни пофарбували в її улюблений колір, а ще молодята накупили іграшок, одягу і комоди для цього добра. Єві мало сподобається, але обоє дуже переживали з цього приводу, і були готові все змінити, лише б Єва була задоволена.

Реакція була очікуваною. Дівчинці сподобалось, навіть дуже, але весь вечір вона поводилась речами ніби з парцеляновим посудом, все таки дитбудинок навчив її цьому. Врешті Єгор десять разів наголосив, що Єві нічого не буде , якщо щось зламається і дівчинка потрохи розслабилась.

Трохи напружено було й за вечерею. Соня ще не знала смаків дівчинки. А Єва ще й додала масла в вогонь.

• В бабусі смачніші сирники.,- сказала мала.

Соня проковтнули це , але врешті не витримала і вийшла з-за столу.

• Євусь,- сказав Єгор,- будь з нею трішечки ласкавішою. Вона так старається і любить тебе.
• Я знаю,- сказала дівчинка, трохи мовчала, а потім додала,- але ж це правда,ти просто не куштував бабусині страви.

Соня зачинилась в спальні і вдавала, що дивиться фільм, як не намагався її розрадити Єгор, дівчина дуже засмутилась. І Єгор провів весь вечір в компанії Єви. Він вложив її спати і аж тоді прийшов до Соні.

• Я більше не можу... Вона мене ненавидить, все відчуває...і здається, ніколи мене не полюбить.
• Ти ж сама знаєш, що це не правда! Просто авторитет треба завойовувати. Треба постаратися, щоб отримати від неї довіру.
• А хіба я не намагаюсь? Мені інколи здається, що я їй мачуха, а не мама. Я погана, погана, погана!
• Сонь! Заспокойся треба взяти себе в руки!
• Ну от чого вона тебе любить, а мене ні?
• Бо ти проводиш з нею дуже мало часу. Завжди сумна, хвилюєшся... А вона ж не декан в університеті, а просто дитина. Поділись з нею своїм секретом, спогадом дитинства, чимось ще...
• Але ж це вона не хоче проводити зі мною час! Як?
• Ні, проблема тут тільки в тобі. Єва ще дитина і легко пускає в своє серце людей, але для  цього треба хоч трохи постаратись.
• Як ти думаєш, вона погодиться зі мною прогулятись завтра? Хоча б 10 хвилин, за продуктами і назад?
• Залежить від того, як ти їй запропонуєш!
• А як треба?
• Як мінімум з посмішкою і по змовницьки. Ану дай ведмедя, зараз все покажу!

Він копіював себе , Соню, Єву, і наступну годину вони сміялись , що є сили.