24 розділ

Єва погодилась на прогулянку , але перед цим спочатку Соня, а потім Єгор, довго її вмовляли. В Соніних мріях вони йшли за руку, але хай хоч так з відстанню в метр одна від одної.

• Щоб ти хотіла зараз понад усе?- таємничо запитала жінка.
• Щоб батьки були живі. Євина відповідь була очікувана.

Після неї Софія довго не знала , що сказати. Але врешті наважилась.

• А , крім цього? Я, наприклад, в дитинстві просто обожнювала гойдалки, щоб мене розгойдали зі всієї сили Я , ніби, як пташка літала... Тут недалеко є дуже крутий майданчик. Може підемо?
• Ну якщо ти так хочеш.
• Знаєш, а це не моє рідне місто. Я приїхала сюди, коли мені було сімнадцять.
• І що?
• А те що, я розумію , як тобі зараз. Все здається таким великим, дивним, незвичним .
• Ми вже були з бабусею тут раніше, так, що я не боюсь. А місце , де ти народилась, яке воно? Гарніше за це?
• Спочатку, я думала, що ні. Але пройшло багато років, і я вже призабута, як там, тож цілком можливо.
• І що ти зовсім за ним не сумуєш?
• Звичайно сумую, ще й дуже. Там пройшло все моє дитинство, батьки, друзі, навіть перші хлопці.

Вона змовницьки підморгнула. І Єва посміхнулась.

• А чого твої батьки теж не переїхали?
• Бо я була доросла, у них там і робота, і житло. А мені треба було самою всього досягати. Та й тата вже нема, тільки мама...
• Він помер?
• Так ,за трохи менше ніж півроку, до того, як ти народилась.
• А він був хорошим?
• Дуже.
• От чому всі хороші люди помирають, а погані ні?
• Я не знаю, сонечко.
• А ти за ним дуже сумуєш?
• Так. Десь так само, як ти за своїми!

Єва трохи постояла мовчки, а потім її міцно-міцно обійняла.

• Дякую, Євочко. Ти навіть не уявляєш, як мені важлива твоя підтримка. Я тебе дуже люблю!

Дівчинка промовчала.

• О! А ось і те місце про яке я тобі казала. Може швидше, хто перший до гойдалки!

Вони накатались на славу, і стомлені вирішили зайти в супермаркет за чимось смачненьким.

• На жаль, тут не продають ті смачні кекси, але є дуже смачний зефір. Ти любиш?
• Так, але тільки рожевий.

Вона поклала в корзину, а потім сказала:

• Знаєш що я пропоную?
• Що?
• Нумо зробимо Єгору сюрприз.
• Який?
• Самі спечемо шоколадний торт.
• А ти знаєш рецепт.
• Так! Тільки нам треба купити какао, шоколадку і сметану.

Додому вони повернулись з повними пакетами , але такі щасливі. Здається, дівчата знайшли спільну мову.