26розділ

Єві  дуже сподобалась ідея залишитись з бабусею. Їй сказали про це, коли переносили з автомобіля на ліжко , вона так зраділа, що решту ночі вовтузилась і погано спала. Жінка жила в тому будинку, де раніше Єва з названими батьками. Але дівчинка не була там три роки, і мало що пам’ятала. Як і домовлялися вони привезли її о десятій. Любов Анатоліївна запросила на чай . Будинок був дуже великий: два поверхи, просто прекрасний сад за ним і міні- басейн на території. В середині ремонт теж був чудовим, незважаючи на те що останні п'ять років ніхто його особливо нічого не робив, будинок виглядав чудово. Господарка жила одна, і це одразу було видно: багато кімнат не використовувалось, тай сад видавав жіночі руки.

Єва одразу побігла в свою кімнату. Там все залишилось таким, як було чотири роки тому. В шафі лежали пишні дитячі платтячка, а на комоді стояли іграшки і ляльки.

• Я знала, що колись ти сюди повернешся, тому зовсім нічого не чіпала, - сказала бабуся.
• Мені трохи страшно,- сказала дівчинка...
• Не бійся, заходь, он твій ведмедик Бен, я ніяк не могла його до тебе доправити, бо він трохи завеликий, для старої бабусі.
• Ти не стара!

Через десять хвилин жінка залишила Єву одну, а сама повернулась в кухню до молодих. Соня якраз встигла зробити чай і розрізала на шматки спечений бабусею торт. Вони мовчки сіли за чаювання.

•  Дуже смачно! – сказав Єгор.
• Дякую, Марина його дуже любила!
• Розкажете трохи про неї? Напевно, вона була дуже хорошою людиною.
• Та , що тут казати. 33 роки я мала честь бути їй мамою, і рівно ж стільки я була щасливою!
• А в вас ще є діти?
• Ні,  Євочка – це єдиний сенс мого існування. Я до останнього не вірила в чесність ваших слів. Дякую, що хоч не на довго, але даєте змогу відволіктися.
• Коли вона підросте, буде приїжджати, коли захоче.
• Хтозна, може як дізнається правду, розлюбить бабу.
• Що ви! Вона завжди буде вашою онукою і завжди буде вас любити!
• Ой, якби ж Марина її зараз бачила! Добре, не будемо про це. Давайте я вам краще екскурсію по будинку проведу. Зять побудував на славу, тільки кому він тепер потрібний! Може б ви сюди перебрались? Тут поруч школа дуже хороша.
• Ми на це не маємо ніякого морального права! Тільки уявіть , що скажуть люди. Тай вже на свій заробили!
• Вибачте, що це я... Не слухайте мене, стару!
• Ви ще зовсім не стара,- сказав Єгор,- може ще кохання своє зустрінете і будинку буде господар.
• Ти що смієшся? Сину мені 68, не хочеться в цей час, вже ніякого кохання. То Єва ночує в мене сьогодні?
• Так, ми їдемо в дитбудинок по справах, повернемось ввечері, нащо її тривожити.
• Дякую!
• Та перестаньте вже нам дякувати. Це ми маємо робити.

Вони ще трохи походили по кімнатах, погратись з Євою, поїли торта і поїхали. А дівчинка вперше за три роки ночувала в своїй кімнаті, і їй було так ніяково і страшно, що поруч з неї всю ніч проспала бабуся.