30 розділ

Сьогодні рівно місяць як Єва живе у них. Дівчинка досі не назвала їх мамою і татом, але всі трохи звиклися. І вже не почували себе ніяково чи щось подібне. Ні, вони тільки вчились бути сім’єю. Часто траплялись казуси, але це був найкращий час у житті Соні. Перша зустріч з бабусею пройшла так собі. Жінка весь час плакала і цим  налякала дівчинку.

Що ж через тиждень вони зустрілись знову і все пройшло набагато краще. Сьогодні вони вперше їхали в подорож разом. Як і домовились Яра чекала їх о третій годині. Єва не зовсім розуміла з ким і хто там зустрічався вперше, але ідея погуляти по новому незвіданому місту, побачити багато цікавого їй дуже сподобалась. Вони приїхали трохи раніше, тож Соня вмовила їх погуляти по собору святого Юра.

Ярослава прийшла не сама. Чоловік і діти теж були присутні.  Єва з Даніелем сподобались одне одному з першого погляду. З того часу всю решту життя вони були дуже хорошим друзями, а традиція приїжджати до Єви влітку, а до Дані взимку на два тижні збереглась в них навіть в дорослому житті.

Ярослава розповідала про те, чому поїхала до Чехії, про роботу, матір. Вони з чоловіком розказали історію їхнього кохання. Слово за слово і мова зайшла про їхнє дитинство.

• Ти її бачив? Яка вона зараз? Батько досі її б'є?
• Так.Така ж нещасна, худорлява..... У нас вісім братів і сестер. Можеш собі уявити?
• Якщо ти був п’ятим, то це ще ... Нічого собі вони справляються!

Жінка спробувала усміхнутись.

• А ТИ пам’ятаєш день, коли нас забирали?
• Не дуже.,- сказала Яра,- старших дітей трохи, розпливчато.  А ще хату трохи. І мамині очі... У них не було страху, болю, їй було все одно. Знаєш, я така щаслива, що нас забрали! Віктор  і Олена мої справжні батьки. Вони мене люблять. Я навіть через півроку їх мамою і татом стала кликати. Здається, вони досі думають, що я нічого не знаю і не пам’ятаю.
• Тобі було всього 4. Може й на краще , що вони так думають?
• Я цьому тільки рада. Я їх дуже люблю, тата, на жаль, вже немає. Шкода тільки , що ми не росли разом. Я спочатку дуже плакала, вони думали, це я їх не люблю, а це за тобою.
• Я теж дуже сумував, але ми маємо бути вдячні за те, що нас виховували такі хороші люди. У мене було щасливе дитинство, юність. А спілкування ми надолужимо.
• А як живуть старші брати, ти не знаєш? Васі було 7 тоді, здається..
• Ти реально це хочеш почути?
• Так! Ти шукав?
• Тоді , коли і  батьків. Вася живе в дружини, з батьками не спілкується, освіти в нього нема тому працює фізично.
• То ви з ним спілкувались??
• Намагались, але якось не склалось. Ми один одному абсолютно чужі люди.
• А Коля й Артем.
• Микола загинув , коли йому було. 19. Впав з кургану і... Кажуть дуже п'яний був. А Артем, він алкоголік так як і батько.
• А решта? Ну молодші?
• Я їй тільки з далеку бачив. Рита- найменша, цього року в дев'ятий клас пішла. Я дуже хотів їм всім допомогти, але не виходить у мене, вони інші,  та й допомоги не приймуть.
• Не вини себе. І  Дякую.
• За що?
• По -перше, за правду. А ще за те , що знайшов.. Я ж думала все життя буду одна як билинка в полі, а тепер в мене є брат!
• Тобі дякую, що прийняла. А можна Лізу на ручки взяти? Іди сюди.

Мала почала посміхатись.

• Ти їй сподобався. То може вам вже теж другого пора?

Обоє зашарілись.

• СКАЖІТЬ чесно, а Єва ж не ваша донька?
• Тільки моя,- сказала Соня,- але так сталось, що вона не знає, що я її мама.

Настала мовчанка.

• Сонь , вона наша і крапка!
• Нащо приховувати? Вона твоя сестра і має знати.
•  Вибачте, напевно ця тема боляча.
• Та ні, просто довго розказувати.
• Головне, що ми зараз щасливі. Все решта пусте, пройде трохи часу і все стане на свої місця, - сказав Єгор.
• Так, Єгор подарував мені стільки щастя, що я не можу описати словами.
• Я така рада за вас! Знаєте, не важливо все це! Дівчинка вас любить і це одразу видно. А ще вона у вас зовсім не виглядає на свої роки. Здається, вона зачарувала мого Даніеля.

Всі подивились в бік ігрової. Чоловік Ірен сказав:

• Сподіваюсь Даніель думає, що це його сестра.

Всі засміялися.