Розділ 7

 На наступний день після концерту, я прокинулася близько 11.00, так як під враженнями довго не могла заснути. Впила кави, подивилася серію улюбленого серіалу і вирішила подзвонити подрузі і договоритися з нею пройтися по магазинах, обрати наряд на сьогоднішній вечір.

Зустрілися ми о 13.00, біля торгового центру.

- Привіт! – привіталася я з подругую.

- Привіт! – відповіла вона, і ми обійнялися.

- Ти як? – запитала я у неї.

- Я нормально. А ти? 

- Теж. Нічого особливого.

- Ти, мені зуби не заговорюй, а розказуй що там вчора було! – сказала подруга, на що я сором’язливо посміхалася.

- Давай ідемо в середину, бо часу не так багато, а по дорозі я все розкажу. – і ми зайшли.

Довго не прийшлося ходити. 

Уже в другому магазині я знайшла прекрасне плаття ніжного рожевого кольору, фатинове, з невеликим декольте та з срібними блискітками зверху. Воно було просто чарівним, і коштувало не дорого.

- Воно прямо таки для тебе зшите! – сказала Віка.(так звали мою подругу). – Твій, Річард зрозуму зійде.

- Та не мій він! Віка, він одружений. Про це і мова не може йти! – сказала я подрузі серйозним тоном.

- Слухай, одружений чи ні, але покажи мені хоч одну людину, яка просто так покличе гуляти, потім запросить до себе в гримерку, буде співати тобі пісню улюбленої групи, запросить на світську вечірку, і ще й на сцену виведе танець з ним танцювати? – продовжувала вона.

- Це ти послухай! Річ просто вдячний, що я з ним прогулялася і вислухала його. – я настоювала на своєму.

- Річ? З якої пори, ти, називаєш його Річ? – з підколом запитала подружка.

- Та це коли ми гуляли, то він попросив, щоб я його так називала, щоб ніхто його не помітив і не набігли просити автограф і фото. – відповіла я. – І все досить про це… Я переодягаюся і йду на касу. Ще треба зачіску і макіяж зробити. – і я зайшла в примірочну.

Поки я до кінця доробляла свій образ, Віка була зі мною. Так було веселіше та і хвилювалася я трохи, тож мені потрібна було підтримка.

А тим часом Річард теж проснувся вже і готувався до вечірки.

Цього разу він обрав костюм та метелик чорного кольору і білу сорочку.

Коли співак приміряв костюм з ним був Браян. І якщо мене питаннями та розмовами про нього діставала Віка, то його діставав Браян.

- Сер, ви, ж самі вже починаєте розуміти, що вона вам подобається, але повністю, ще боїтеся зізнатися. – сказав охоронець.

- Браян, ну про що ти говориш? Вона просто хороша людина, якій я віддячую за її доброту. – відповів виконавець.

- Сер, можливо, спочатку було так, але зараз... Якби ви бачили як дивитеся один на одного… І цим все сказано. Та і подумайте самі, як часто, ви, запам’ятовуєте своїх фанаток? Ніколи ще такого не було.

- Я… Я не знаю, що сказати… Я справді про неї дуже часто думав і думаю. Ми з нею так круто провели час вчора. І, ти, скоріш за все правий. Про те  я не те що боюся признавати це, а скоріше не хочу, бо це може дуже змінити і моє життя, і її. Але якщо для мене це може пройти спокійно, то їй, можливо, буде дуже боляче. Тож краще хай все залишається так як є. – сказав Вілл. – Сьогодні ми востаннє побачимося, а далі кожен піде своєю дорогою.