Розділ 10

Відчуття його близькості, його губи… Я не відчувала землі під ногами. Тіло пронизувало теплом, і водночас холодом.  Все забулося – ні думок, ні проблем. 

Та раптом у моїй голові почали самі собою випливати фото Річарда з його дружиною, і моя совість проснулася, перервавши весь момент.

Я легко відпихнула Вілла, подивилася йому прямо в очі, а тоді просто розвернулася і пішла:

Мар’яна?! Що сталося? Та ж все було добре. – доганяв мене кумир.

Добре, ти серйозно?! Ти, одружений чоловік, лізеш цілуватися до молодшої від тебе на 19 років дівчини! – говорила я підвищеним тоном швидко заходячи в ресторан. Він ще досі йшов за мною. Я ж взяла телефон і набрала номер служби  таксі. – Доброго вечора! Можна, будь ласка, машину до ресторану «Amour”.  - жінка на іншому кінці відповіла мені. – Дякую! Буду чекати. 

Ти їдеш? – здивовано запитав співак.

Так! Я хочу додому! 

Слухай, заспокойся!Давай поговоримо! Ти ж хотіла правду знати! Ти, хотіла все вирішити! І я дав тобі відповідь на всі твої запитання. І тобі ж сподобалися ці відповіді, я ж бачив! Але чому ти так різко змінила думку? – намагався зупинити мене артист хватаючи за руку.

Ти, придумав це собі! Тобі здалося… Хіба я можу любити одруженого чоловіка? – задала питання і сама ж на нього відповіла. -  Ні! Я не дозволю цього!

Я розумію до чого ти ведеш, але що ми можемо зробити зі своїми почуттями? – я зупинилася уже перед входом у зал, мовчки глянула на нього, а тоді сказала:

Річ, давай так… Цього всього не було! Прийомів – не було, прогулянки – не було, танців на сцені і в гримерці – теж не було, поглядів і посмішок – не було, і саме головне – поцілунку не було! – я відчула як в горлі просто утворюється ком, ще мить і сльози самі б полилися, але все ж я взяла себе в руки і продовжила. – Ми не знайомі люди. Ти – відома зірка, а я просто одна із твоїх фанаток. Для тебе мене не існує, а ти для мене просто мрія! – і зайшла у зал не давши і слова сказати чоловікові.

У середині ресторану залишилися деякі мої речі, тож мені довелося повернутися туди, і якби не це я б одразу звідти поїхала б.

А Річ ішов за мною хвостиком, намагаючись мене зупинити і поговорити. Та я не давала цього зробити, бо знала, що, якщо це станеться, то я не зможу встояти перед ним. Тож я просто йшла, показуючи всім своїм виглядом байдужість до нього, хоча схоже він в неї не вірив. 

Помітивши цю дивну картину, за нами вийшов Браян. Він стояв збоку і спостерігав. А коли таксі під’їхало, і я сіла в машину, охоронець підійшов до свого роботодавця і друга.

Браян, вона зараз поїде, а у мене ні її контактів, ні адреси, … Я її більше не знайду! Що робити?! – співак у паніці не знаходив собі місця.

Сер, у мене є ідея. – сказав охоронець, і дістав телефон із кишені своїх чорних брюків.

Що ти робиш? Для чого тобі телефон?

Машина завелася і почала рушати, та охоронець все таки вспів зробити, те що задумав.

Сер, я сфотографував номери машини. Завтра спробуємо вичислити власника і  дізнатися куди він її підвозив. – гордо сказав Браян.

Та, ти, просто… Ти… - співак обійняв свого охоронця. – Дякую!