Розділ 12

Подруга уже години дві як поїхала, а я щоб менше думати про це все, вирішила зайнятися роботою, тож сиділа за ноутбуком.

Раптом у двері подзвонили. Я підійшла до дверей, попередньо подивившись на себе в дзеркало, і трохи поправивши зачіску, подивилася у вічко. Замість людини я там побачила пишний букет червоних троянд, а тоді відкрила. І в цей момент у мене пропав дар мови:

- Р…Річ, ти що тут робиш? Як, ти, дізнався де я живу? 

- І тобі привіт. –  мило поміхаючись протягнув мені букет, - Це тобі. 

Я ще досі в тому ж шоці взяла його:

- Дякую! Але це ти дарма…

- Може впустиш, а то на прозі говорити якось не дуже… - сказав він впевненим голосом обпершись об двері. 

- Ні. Я думаю, ми все вже вирішили. Тобі краще піти. – сказала я, а тоді згадавши про букет, тицьнула його йому у руки, і закрила перед ним двері.

А співак не здавався. Він стукав у і гукав про те, що нам треба поговорити. Я ж сиділа під дверима, і стримуючи сльози мовчала.

Кінець-кінцем мені цей грюкіт так набрид, що відкривши знову двері, я зробила радикальний крок:

- От скажи, ти взагалі дурень?! Ти думаєш, що я могла б закохатися в такого старого? Та, ти, гидкий мені! Пісні в тебе, звичайно круті, але ти сам… Мене нудить від тебе… - я це прямо таки кричала йому в лице, а він просто стояв і мовчки слухав. – Ці всі прийоми, і прогулянки… Та я пішла просто заради фотки із знаменитістю. А ти подумав, що у мене є до тебе якісь почуття? Який же ти тупий дурень! 

Говорячи це, я в середині помирала. А Вілл продовжував стояти ніби манекен і не ворушитися.

Сльози стали поперек горла не даючи більше і слова вимовити, тож я грюкнула перед ним дверима, а тоді знесилена впала на підлогу притулившись спиною до дверей і заплакала. Я зрозуміла, на скільки сильно він подобається мені… Цей біль в середині не можливо було терпіти, і у мене від цього стався, ніби приступ агресії. За мить, ваза яка стояла на тумбочці в прихожій опинилася вщент розбитою на землі.

Я знову впала на підлогу і сиділа так декілька хвилин. У середині була пустота, і можливо для того щоб від неї втекти, раптом виникло бажання просто десь іти, іти куди очі бачать.

Взявши телефон і взувши босоніжки, я відчинила двері, і швидким темпом вийшла із квартири. Закривши її на ключ, я розвернулася щоб йти, але врізалася в щось або в когось - від затуманеного стану я взагалі не могла зрозуміти що сталося, поки не підняла погляд до верху.

- Р…рі…Річард.

Ми дивилися один на одного. А тоді він нахилився до мене і поцілував.