Частина 2. Розділ 14

 Ось уже протягом року тривали наші стосунки з Річардом.

Зараз, ви напевно очікуєте, що я буду розказувати, про те, які ми щасливі, які в нас чудові відносини, про те що Вілл все таки розвівся або ж розводиться і ми маємо одружитися, але… 

Перший час справді було так. Ми були дуже щасливі. По декілька раз на день зв’язувалися по відео, щоб хоча б якесь відчуття присутності разом було, постійні переписки, ласкаві слова. 

Спеціально, щоб був привід частіше прилітати в Україну, вони з Генрі затіяли типу якийсь проект з групою «New», завдяки цьому він інколи приїжджав 2, а то і 3 рази на місяць.

А потім…

Потім проект закінчився. Він в Україні з’являвся раз на місяць, а інколи раз на 2 місяці. Зв’язувалися ми з ним раз на день, а то і рідше, бо в нього свої справи в мене свої, то я втомлена, то Річард втомлений. Та і його та божевільність, яка мене притягували до нього, можливо те, через що, я звернула на нього увагу, почало відштовхувати мене. Тепер це все було занадто. Та і йому зі мною не так вже і цікаво схоже було. 

Дійшло до того, що я з Генрі, який інколи прилітав до України з Річардом для роботи над тим же проектом, і заходив до нас у гості, почала більше спілкуватися ніж з коханим. І спілкуватися з ним мені було більш цікавіше, зручніше і простіше ніж з Віллом. 

Ми з Тейлором були більш схожі характерами, своєю деякою стриманістю, та і інтересами. Єдине, з інтересів, що мене зв’язувало з Річардом, були ті ж «Queen», які колись послужили однією із сходинок, які привели до наших стосунків. А Генрі, хоч і не так цікавився «Queen», як я, але нам обом подобався один і той же письменник – Ден Браун, нам часто подобалася однакова музика, однакові пісні, наші інтереси збігалися і того, що стосувалося кінематографу. Та і ми просто могли поговорити на будь-яку тему, і думки зазвичай збігалися, як би це дивно не було. Та навіть, я до нього, а він до мене міг подзвонити і говорити по телефону, інколи  годину, а то і дві.

Ми дружили, нам цікаво було разом.

У мене навіть почало виникати відчуття, що Генрі мені подобається, але тільки з’являлася ця думка, я відганяла її, бо відчувала себе повією. 

А Річард… Я не знаю, що сказати… Я і не знаю, чи він знав, що я з Тейлором отак близько спілкуюся. Останнім часом ми мало цікавилися життям один одного. 

Звичайно, що почуття отак просто не можуть пройти. Коли Річард приїжджав, і ми проводили час разом – ми були щасливі. Але це було вже зовсім не те, що раніше. Напевно, наша любов не була наскільки сильною або ж не пройшла випробування відстанню. А можливо це і не була любов? Просто пристрасть… Просто емоції…