Розділ 15

Наші відносини з Річардом, чим далі, тим більше ставали якимись дивними, але і розстатися з ним я не могла. Як би там не було, а він був частиною мого життя, і я не хотіла його відпускати. Хоча з іншого боку – не таких стосунків я прагнула.

Нам потрібно було поговорити, при чому дуже. 

Я не хотіла з цим тягнути, але і по телефону це обговорювати не найкраща ідея, плюс до того я сумувала за ним, тож я вирішила попросити приїхати його:

- Алло! – прозвучав, такий знайомий, та, можливо, навіть рідний голос.

- Привіт! – сказала я.

- Привіт, Сонечко. – почувши ці слова, на моєму обличчі з’явилася посмішка.

- Ти як? 

- Все добре. Зараз у студії записую нову пісню. А ти як?

- Та теж все добре. В мене сьогодні вихідний, тож я відпочиваю. А ще думаю про тебе. Ти не уявляєш як я скучила.

- Сонечко, я теж скучив. Дуже скучив. Так хочу знову побачити тебе, поцілувати, обійняти. – сказав Річард.

- Знав би ти як я сумую. Будь ласка, приїжджай чим скоріше. 

- Я за тиждень постараюся закінчити всі свої справи і приїхати. 

- Добре. Я буду дуже чекати.

- Я теж з нетерпінням чекаю. – у слухавці почулося як його погукав якийсь чоловік. – Мені треба йти. Потім подзвоню.

- Бувай.

- Бувай. Люблю. – коли він це сказав я знову мило посміхнулася.

- І я. – співак вибив.

Після таких розмов, здавалося, що все нормально, що все як і раніше, але ж, насправді ні. І тільки він повернеться до Британії, все знову набуде ноток байдужості.