Розділ 21

Навіть Річард не підносив мене так високо до неба як Генрі. Його погляди, його посмішка, дотики, голос… Я сходила з розуму.

Кожен день був казкою уже майже місяць. 

Речі Тейлор забрав із готелю і перевіз до мене. Ініціаторкою цього була я. Все одно в результаті він на ніч залишався.

Кожен ранок ми разом снідали, інколи придурюючись, а потім він ішов по справах, я ж на роботу. А у вечері ми в обнімку дивилися якийсь фільм або ж влаштовували романтичну вечерю.

У сьогоднішній вечір ми теж запланували разом провести час – включили романтичну комедію, налили вина, на тарілку виложили фрукти.

Фільм був чудовий. Ми посміялися вдосталь. А в якийсь момент, я повернула голову до Генрі, і помітила, що він дивиться не фільм, а на мене.

- Що? Що таке? – запитала я.

- Ти про що?

- Чому так дивишся?

- Не можу відвести від тебе очей… - посміхнувся співак.

- Справді? – я потягнулася і поцілувала його. Чоловік посміхнувся, а тоді дивно і схвильовано глянув на мене. – А тепер я точно не розумію твій погляд… - сказала я.

- Знаєш… Я вже декілька днів постійно думаю над дечим… Над тим, що я так сильно хочу тобі сказати, але не знаю чи вже час. З одного боку ми уже достатньо часу знаємо один одного, хоча разом не так вже і давно… 

- Ну так скажи. Якісь проблеми? – схвилювалася я.

- Так. Точніше, одна велика проблема… 

- Що сталося, Генрі? – я зірвалася з місця і запитально дивилася на нього.

- У мене дуже велика проблема… Я ні про що, і ні про кого думати не можу, крім тебе… Я люблю, тебе. 

- Ти, зараз серйозно?! – я запитала зі злістю. – Я тут уже на придумувала собі всякого, а він у коханні мені зізнається! Ти нормальний? 

Я взяла подушку і почала бити його. Тейлор відібрав у мене її, а тоді прижав мене до ліжка стримуючи руки і поцілував:

- Сонце… Ти, нічого не хочеш мені сказати? – хитро подивився він на мене.

- Ні! Не заслужив! 

- Маленька… - чоловік почав обціловувати мою шию.

- Генрі… Перестань… Я… О, Боже… Якщо ти цього зараз цього не припиниш, то я точно не зможу тобі нічого сказати.

- Добре. У тебе є 10 секунд.

- Ти, мені ще умови будеш ставити? 

- Буду! Кажи а бо я продовжу.

- Ну я не проти, щоб ти продовжив…

- Значить в такому випадку, поки ти мені не скажеш, сама розумієш що, доти я до тебе навіть торкатися не буду! І цілувати не буду, і обіймати не буду!

- Ах ти ж шантажист! Ну добре… Здаюся… Все одно я теж хотіла уже давно сказати тобі ці слова, і ще більше почути їх від тебе. – я посміхнулася. – Я шалено люблю, тебе!

Після моїх слів, чоловік 5 секунд дивився на мене, а тоді накинувся з поцілунками.