Розділ 23

Ранковий «сюрприз» не давав мені спокою, але я трималася і досі не пустила ні однієї сльозинки. Чи на довго мене вистачить тримати все в собі? Не знаю…

Зараз я мала б плакати, істерики, кричати, а тут ніяких емоцій, тільки пустота і біль у середині.

День пройшов, так ніби тривав одну годину.

На роботу я не вийшла, сказала, що захворіла, і всі справи вирішувала з дому.

Ввечері я налила собі вина, і намагалася подивитися якийсь фільм, але мені це не дуже вдавалося так як я думками була десь далеко в минулому. Кожен куточок нагадував про нього, кожна кімната переносила мене подумки в якийсь із прекрасних моментів з ним. Та несподіваний дзвінок повернув мене назад у реальність.

Я, не дивлячись, хто це телефонує підняла слухавку:

- Алло!

- Алло! Привіт!

- Річард? Привіт! Несподівано…

- Як ти?

- Нормально. А ти як?

- А я не зовсім…

- Чому? Щось сталося?

- Сталося… Місяць тому мене кинула одна дівчина, яку я люблю, а вона мені схоже не вірить, і намагається викинути мене з свого життя. А я не хочу іти.

- Річард… 

- Нічого не кажи. – перебив співак. – Я вчора прилетів в Україну на два тижні. Давай зустрінемося і просто спокійно поговоримо. 

- Я не думаю, що це хороша ідея…

- Будь ласка! Просто розмова!

- Річ… Навіть не знаю… 

- Просто розмова. Якщо, щось викличе для тебе дискомфорт, ти, в будь-який момент зможеш піти.

- Добре. Давай зустрінемося.

- Тобі зручно завтра о 14.00 під’їхати до ресторану в якому ми колись зустрічалися? 

- Зручно. 

- Прекрасно. Тоді до завтра.

- До завтра.

***

«Невже тепер кожен ранок буде таким? Невже кожен раз прокидаючись, я буду отак лежати і дивитися на сторону ліжка де спав Тейлор, і відчувати цю деяку навіть ненависть змішаною з біллю і коханням? 

Я так довго сперечалася сама з собою… Так довго не дозволяла відкрити йому серце, а коли все ж таки наважилася, він от так розтоптав все. 

Спочатку Річард, а потім Генрі… 

Все ж я сама винна. Сама в це все вв’язалася.

Річард… Він каже, що досі любить мене, але ж, чому тоді так охолов до мене? 

Можливо те, що я розірвала наші стосунки повернули його почуття? 

Я не знаю, що думати. Та і навіщо я себе мучу здогадками? Сьогодні ми зустрінемося і все стане зрозуміло.

До речі скільки там годин? 9.23… Потрібно вставати. Попрацювати трохи, а тоді збиратися на зустріч.»

***

Коли я прийшла до ресторану, Річард уже був там.

Чомусь я трохи нервувала, і ніяк не могла заставити себе підійти до нього. Та закривши очі, глибоко вдихнувши я зробила це:

Привіт! – сказав співак, піднімаючись, коли побачив мене. 

Привіт! – дещо нервово посміхнулася я.

Вілл допоміг мені зняти куртку і підставив стілець коли я сідала.

Давай зробимо замовлення? – запитав чоловік.

Давай.

Артист жестом руки покликав офіціанта. 

Я замовила «Наполеон» і Латте, а Річард – «Шоколадний фондан» і Амерекано. А поки ми чекали наші десерти, продовжили розмову:

То про що, ти, хотів поговорити? – запитала я.

Про нас… 

Річард…

Будь ласка, вислухай мене. – перебив співак. – Я скажу, а тоді ти вирішиш. Якщо ні, то ми на цьому 100 % все закінчимо, і більше я ніколи не буду піднімати цієї теми, але надіюся, що спілкуватися ми продовжимо. А якщо так… То я буду найщасливішою людиною у всьому світі.

Добре. Я слухаю.

Я знаю, що занадто мало уваги приділяв тобі останні місяці наших стосунків. І я не буду виправдовуватися, бо я справді винний. Я розумію, що те, що я одружений, не дає тобі спокою і мучить твою совість. Я знаю як ти хочеш сім’ю, а з одруженим чоловіком її не побудуєш. Але ми ж це все можемо вирішити! Так я вагався. Я ніяк не міг наважитися на серйозні кроки. Але коли ти пішла, я раптом зрозумів, що мені так тебе не вистачає, я зрозумів наскільки я люблю тебе! Я зрозумів, що хочу бути лише з тобою! Прошу, дай мені ще один шанс. – сказав засмучено Вілл.

Річард… Я все розумію. Але я не можу… Не можу. Думка про те, що ти покинеш свою дружину і дітей через мене вбиває мене.

У нас з дружиною, все одно не самі хороші стосунки. Я думаю, що вона сама не проти розлучення. А діти, я їх не покину. В будь-якому випадку я їхній батько і завжди буду поруч.

Офіціант приніс замовлення. Ми почекали, поки він все поставить на стіл і піде. А тоді продовжили: