Розділ 31

- Ну що, остання сцена. Де наші актори? – сказав Майкл.

- Тут. – сказав Генрі, коли ми підійшли до режисера.

- Ви готові? – запитав він.

- Так. – сказали ми одночасно, після чого переглянулися.

- Тоді на знімальний майданчик. – скомандував режисер. – Вау! Якби не знав, то подумав би, що між ними щось є. – прокоментував він це для Річа.

Ми з Тейлором стали на локацію. 

Режисер як завжди сказав свої коронні слова «Камера, мотор – почали», і розпочалися зйомки останнього фрагменту.

Сцена «Весілля» - фінал

Ми з Генрі танцювали вальс. Грали, що любимо один одного, хоча насправді не грали.

Останній рух, який закінчував танець: співак перекручує мене з лівого боку на правий, легко нахиляє і дивиться на мене, я посміхнулася, і він у відповідь. Тоді чоловік мене підвів, повернув до себе. Масовка, тобто типу наші гості навкруги почали аплодувати. Я ніжно кладу руки на обличчя Генрі і так само ніжно та обережно цілую його.

- Знято! Браво! – вигукнув Майкл. – От і все. Ми це зробили!

Я відсторонилася від артиста і подивилася на нього, він теж дивився на мене своїми зеленими очима, які знову пробудили в мені спогади.

На очах почали з’являтися сльози. Я оглянулася навкруги, Річарда десь не було. Тоді, я підібравши плаття, швидко вибігла із павільйону та побігла до туалету.

- Що сталося? Їй знов погано? – стурбовано запитав режисер.

- Не знаю… Я піду за нею. – відповів Тейлор.

Я важко дихаючи стояла спершись на умивальник і опустивши голову.

- Ти впорядку? – запитав спокійним, невпевненим тоном співак, зайшовши до туалету.

- Дивне і не доречне запитання… Тільки що, за декілька годин, я пережила те, що намагаюся протягом останнього місяця забути…  

- Я… 

- Нічого не кажи. Я знаю, що тобі шкода. І я досі ображена і злюся, але не тільки ж ти в тому винний. Я… Я не мала повертатися до Річа. Мій вчинок ускладнив ситуацію, яка і так була жахливою. – я на секунду замовчала, а тоді продовжила. – А тепер я роблю йому боляче, і тобі, і собі, бо насправді, ти був правий – я досі тебе дуже люблю. Так люблю, що хоч би як не ображалася на тебе, хоч би як не боролася сама з собою, не можу нічого зробити з своїми почуттями… Ти…

Та Генрі не дав мені договорити. Він різко підійшов до мене та поцілував, притиснувши своїм тілом моє до стіни. 

- Ти, моя. Чуєш? З ким би ти не була, з Річардом, чи ще з кимось, ти все одно моя! Завжди будеш моєю! – шепочучи на вухо сказав чоловік.