Розділ 33

Так звана студія була за містом. 

Сама студія знаходилася  у приміщенні, де раніше був великий гараж, а біля нього стояв будинок оброблений камінням, з великими вікнами і терасою. Кругом був невеликий сад, а у дворі басейн.

- І це студія? Та це ж вілла. – не приховуючи свого захвату сказала я коли ми під’їхали до місця призначення.

- Ми спочатку думали купити приміщення по простіше, тільки для студії, але потім Гарді дав таку ідею, і ми вирішили що це краще. І у нас появилася особиста база відпочинку. – розповів Річ.

- Я зрозуміла.

- Привіт хлопці! – почувся чийсь голос не далеко.

Я повернулася і побачила як до нас наближається дві фігури.

- О, то ви вже тут? Привіт! Як справи? – звернувся до них Генрі.

- Привіт! – привітався Річард. І вони всі пожали руки.

- Мар’яна? Оце неочікувана зустріч! Як поживаєш? – підійшов до мене Макс.

- Привіт! Та все прекрасно! А ви як? 

- Привіт, Марі! Радий тебе знову бачити. – підійшов і Гарді.

- Марі? Ти досі мене так називаєш? 

- Тобі не подобається? 

- Та ні… Просто відвикла вже. – посміхнулася я.

- Яким вітром тебе принесло з України до Англії? – запитав Макс.

- Я вирішив зробити їй подарунок. Вона завжди мріяла побувати в Лондоні. І я купив білети і привіз її. – розповів Річард.

- То ви помирилися? Прекрасно. Нарешті не буде цієї роздратованої і сумної фізіономії. – підколов Гарді свого друга.

- Не загадуй на перед. Ще дуже скоро все може помінятися на 180 градусів. – ледь приховуючи свій поганий настрій сказав Тейлор.

- Тобто? – здивовано подивився Макс на Вілла, на мене, а тоді і на Генрі.

- Слухайте, може не будемо оце тут стояти? Давайте занесемо речі до кімнати, і підемо перекусимо. Я думаю Мар’яна захоче відпочити, після такого насиченого дня. Як не як після цілого дня зйомок. – спробував перевести тему Вілл.

- Зйомки? Та що у вас тут відбувається? Скільки всього, а ми не в курсі! – дещо образливо запитав Гарді.

- Сьогодні ж у мене були зйомки кліпу на нашу пісню, ту що я переспівав «You”. А актриса, яка мала грати головну роль перед самим процесом зламала руку, довелося швидко викручуватися. І Майк вирішив, що Маленька ідеально підійде. 

- Річард, і ти дозволив для неї грати з Генрі закохану пару? Поцілунки, обійми і т.д. …  – звернувся Макс до співака.

- Чесно, було складно. – він ніжно глянув на мене і взяв за руку. – Але я розумів, що це просто гра. І це ж Генрі… Наш друг. Тож я намагався не звертати на це увагу. Хоча, хочу сказати, що з них вийшли б дуже хороші актори. Моментами я справді дуже нервував, бо наскільки правдиво виглядали їхні почуття, погляди і поцілунки, що я, зізнаюся, ревнував. Дуже ревнував.

- Та ти що! Річард, які почуття, між мною і Генрі? Жартуєш? Хіба між нами щось може бути? Ми ж друзі! Правда ж Генрі? – подивилася я на нього засмученим поглядом, але максимально вдаючи веселий.

- Ну звичайно ж! Просто, ми талановиті. Дуже талановиті! – сказав Тейлор, не зводячи з мене очей, а потім, зрозумівши, що може перегнути палку, спробував перевести тему. – Ну та годі про це. Ідемо швидше вже поїмо. Я такий голодний, що слона би з’їв.

***

Вже два дні я кожен день, майже 24\7 бачила обличчя Генрі, а він моє.

Було важко, важко мені, а йому ще важче. Бо всі ці години, хвилини, і секунди я була з Річом, і все це на його очах. А Вілл, так взагалі себе не стримував. Чоловік постійно цілував та обіймав мене при хлопцях, і т.д.. Але я поговоривши з ним виправила ситуацію, та все одно ж він постійно поряд, а Тейлор… А Тейлор, постійно намагався стримувати себе. Інколи я бачила як сильно зжималися його кулаки, коли Річард прижимав мене до себе. І від цього боліло і мені.

А ще важче було, коли ми опинялися на одинці.

Наприклад, одного ранку я прийшла на кухню заварити собі чаю, а там за ноутбуком сидів він.

-:Оу… Доброго ранку! Вибач, я не хотіла заважати. Я заварю чаю і піду. 

- Доброго! І по-перше, ти ніколи не будеш мені заважати, а по-друге, намагайся заварювати його максимально повільно. – подивився співак на мене хитро посміхаючись.

- Генрі… - я засміялася, і закотила очі.

- Маленька… - досі хитро посміхаючись дивився він на мене.

Я набрала в чайник води і поставила на газ. А тим часом, поки насипала заварку у кружку і шукала мед у холодильнику ми продовжили розмову.

- З самого ранку вже працюєш?

- Так, переслуховую записи нових пісень. – він подивився в екран ноутбука, а тоді, посміхнувшись сказав – А ти вже не сердишся, коли я називаю тебе Маленькою? 

- При хлопцях має бути все як раніше. Тому поки ми тут можеш називати. - я ще раз відкрила холодильник, щоб дістати фрукти.

- Фрукти до чаю?