Розділ 38

Я відкрила очі подивилася по сторонах, не розуміючи де знаходжуся. Потім припіднялася трохи і ще раз все оглянувши, помітила, що біля мене хтось спить. І тоді ніби блискавкою в моїй голові промайнули всі події цієї ночі, точніше одна подія.

- Чорт! Ні! Ні! Ні! – крикнула я сама до себе пошепки. – Я собі цього не пробачу! Де була моя голова?

Я швидко, але максимально тихо вибралася із ліжка Генрі, і схвативши сукню, вишмигнула із кімнати.

Я зайшла до себе, і лягла спиною на закриті двері.

- Яка ж я дурна! І п’яна ж не була… 

Прокинувся Тейлор і не розплющуючи очі общупав протилежну сторону ліжка.

- Маленька? 

Тоді зрозумівши, що мене немає, чоловік сів, обдивився кімнату, після чого встав одягнув шорти і вийшов.

Я сиділа біля басейну пила каву, дивлячись на воду, і обдумувала що сказати Генрі. 

В той момент мені хотілося провалитися під землю, щоб розмови, яка ще мала бути по переду – не було. 

- Добрий ранок! – почувся веселий голос за спиною.

- Добрий! – відповіла я схвильовано.

- Як спалося? – співак підійшов до мене, намагаючись поцілувати у лоб. 

- Не треба. – легко відпихаючи його в груди зупинила я його.

- Не треба? – артист здивовано подивився на мене, а тоді засмутившись сказав. - Ну звичайно ж, на що я надіявся… - закотив очі чоловік і сів на проти мене.

- Перестань, будь ласка.

- Не перестану, бо знову починається те саме. – атмосфера почала накалятися.

- Так, починається! Ти ж сам розумієш, що це помилка. 

- Помилка?

- Звичайно помилка. Ми з тобою були самі і до того ж такий момент, от ми і піддалися емоціям. Але нам потрібно все забути.

- Забути?! Ти зараз серйозно говориш? – обурився він.

- Повністю. 

- Е ні, я цього не забуду! Ні за що не забуду! І взагалі як ти можеш це казати, от так просто? 

- Просто? Ти думаєш мені просто? – я встала із крісла. – Ти сам мене підштовхнув до Річарда, сам намагався нас помимрити. В листі написав, що те що між нами було – це помилка, і поїхав! Зібрав речі і поїхав, залишивши мене сам на сам з депресією! А зараз, коли тобі дійшло, що ти накоїв, то ти хочеш все повернути, і хочеш, щоб я проявляла до тебе взаємність, коли поряд людина, з якою я у стосунках? 

- Це не проста людина! Це мій друг!

- І ще раз нагадую, ти сам мене з ним звів, то які претензії до мене?

- А такі, що мене замучила вже і ти, і Річард, і вся ця ситуація! І мені набридло постійно думати про це все!

- Я тебе замучила?! Я тебе замучила?! Ну вибач! Більше не буду! Ти задоволений? Більше не буду, бо мене для тебе від нині точно не існує, так само і як тебе для мене! А отже і не буде цієї ситуації, яка тобі так набридла, не буде любові, яка між нами була до цього моменту! Ніколи! Більше я не маю до тебе ніяких почуттів! Насолоджуйся свободою! Можеш навіть відсвяткувати, що я, твоя проблема, яка тебе так замучила, пішла з твого життя! Назавжди! – я швирнула кружку об землю, та звичайно ж розлетілася на дрібні шматки, а тоді пішла до своєї кімнати, голосно хлопнувши дверима.

- Я більше не можу так! – я скинула одним рухом все із туалетного столика. – Він втомився? Він каже, що втомився? Та сам же ж заварив ту всю кашу! Сам! А тепер каже, що втомився… Та це я втомилася! Втомилася від всіх цих інтриг, кохання, від того що відбувається! 

Мене охопило відчуття безвихідності. За цей рік, в моєму житті скільки всього відбулося, що і у серіалах турецьких за весь сезон не відбувається. 

Більше в мене не було сил тримати себе в руках. Остання крапля у мою чашу терпіння впала – я сіла на ліжку і заплакала:

- Боже, і справді, як я втомилася! Я хочу поїхати звідси. Поїхати і забути про це все як страшний сон! Я викину із своєї голови всі спогади за цей період. Але спочатку я маю поговорити з Річардом. Я маю йому все розповісти.