Розділ 42

Як швидко пролетіли цих два тижні в Англії. 

Буквально недавно ми тільки виходили з цього аеропорту, і я зачарована не могла підібрати слів, щоб описати свої враження, а вже скільки всього сталося.

- Десь за хвилин двадцять розпочнеться реєстрація. – сказав Вілл дивлячись на табло попереду. – Давай поки що присядемо.

- Давай.

Чоловік поставив валізу і присів поруч.

- Знаєш, поки ми сюди їхали, я думав про те скільки всього ми пережили. Скільки насміялися і наплакалися, а на останок, ще і побилися. – він засміявся. – Як добре, що ти ввійшла у наше життя і зробила його таким цікавим. Таким, що здається, що ти головний герой якогось серіалу.

- Ага, і причому такої драми. – посміхнулася я.

- Ми ж і раніше місяцями могли не бачитися, та після того як ти була поруч цих чотири тижні, я вже не можу повірити, що прокинуся зранку, а тебе не буде.

- Але ти можеш взяти і подзвонити мені. Плюс, зараз ти повернешся додому, до сім’ї, і почнеш помалу звикати. Та і загалом, з часом ти будеш все менше і менше дзвонити, потім навіть писати, а тоді, хто знає, може і зовсім про мене забудеш.

- Тебе забути? Це не можливо! – він знову засміявся. – Хіба можна забути ті всі пригоди, які сталися завдяки тобі? Звичайно ж ні! А значить і тебе не можливо. – Вілл підморгнув.

- Які там пригоди? Скоріше стрес, злість, розпач і багато образ. – посмутнішала я.

- А ще любов, дружбу, щастя, сміх, радість, щирість і я можу так довго продовжувати.

- Ну в такому випадку я майже спокійна.

- Майже?

- Повністю буду, коли ви з Генрі помиритеся.

- Ах це… Ну… Я ж обіцяв, що я з ним поговорю. І це я точно зроблю, а далі буде видно.

- Точно поговориш?

- От прямо коли приїду додому і поговорю.

Ще деякий час ми сиділи і говорили. Згадували багато чого. Річард все намагався підняти мені настрій, тож багато жартував. Аж тут почулося аудіо повідомлення про те, що розпочинається посадка на мій літак.

- Ну от і все… - сказала я піднявшись.

- Все…

- Боже… - з очей почали текти сльози, які я швидко почала витирати. – Хух… Щось я розклеїлася.

- Та я сам зараз заплачу. Хоча ми ж не прощаємося назавжди, але по суті з твоїм від’їздом закінчується певна історія. Дуже гарна, моментами печальна, а моментами дуже весела, і що саме головне, романтична історія, яка тривала трішки більше року. 

- І починається нова, яка надіюся буде мати поменше печалі, сліз, і по більше веселощів та романтики. – посміхнулася я.

- Я буду сумувати за тобою, Сонечко. – прошептав мені на вухо Річард.

- А я за тобою. – так само пошепки сказала я йому на вухо.

- Так. Все досить цього депресняку. Надіюся скоро побачимося.

- І я. Ну все… Я пішла. Бувай. – я взяла валізу на коліщатках і посунула її за собою.

- Бувай. – сумно сказав Річ.

Перед тим як зайти в коридор, який вів на посадкову площадку, я ще раз повернулася, зустрівшись поглядам з Річардом. А тоді гірко посміхнувшись помахала йому рукою, він мені у відповідь. Після цього я ввійшла у двері.

***

Генрі проводив свою чергову медитацію у темряві, дивлячись у вікно кухні, попиваючи віскі.

- Я знав, що ти ще не спатимеш коли я приїду. І це добре, бо нам треба поговорити. - сказав Вілл заходячи.

- Річард? Ти сам? 

- Сам.

- А де Маленька? 

Річ наляв собі випивку. 

- Вона десь високо над землею, летить додому.

- Що? Вона летить в Україну? – вигукнув він. 

- Ага.

- Стоп, стоп, стоп! Ви ж сказали, що на побачення їдете.

- Сказали. Сказали тому, що Мар'яна не хотіла, щоб хтось знав, про її від'їзд. І впершу чергу - Ти.

- Навіщо це все? - засмучено допитувався співак.

- Вона знала, що ти будеш намагатися її зупинити. А вона хоче почати все спочатку і без нас.

- Без нас?

- Так. Особливо... Особливо... – ніяк не міг наважитися сказати артист.

- Що особливо?

- Особливо без тебе... - засмучено договорив Вілл.

- Без мене?! 

- Не кричи! Я розумію, що ти шокований і сердитий, але я обіцяв що ми нормально поговоримо.

- Та яке нормально поговоримо?! - він взяв свій телефон і почав набирати мій номер. Та це було марно. 

- Чорт! Виключений! 

- Ти не зможеш до неї додзвонитися. Мар'яна, сказала, що як тільки приземлиться змінить номер. А доти її телефон буде вимкнений.