Розділ 46

Мар’яна? – до кімнати в якій я гостювала, зайшла подруга.

Що? – накрита одіялом по голову запитала я.

Може вже досить от так проводити дні? Ти казала, що підеш на нову роботу, будеш продовжувати жити звичайним життям, але ти навіть з дивану не встаєш. – вона стягнула з мене плед.

Віка… Що ти робиш? – почала противитися я. - Я знаю. Прекрасно це знаю. Та це виявилося набагато складніше ніж я думала. А ще декілька днів назад телефонував Річ, сказав, що вони мають приїхати виступати в Україну. Десь через місяць. Хотів, щоб ми прийшли.

Я і сама хотіла про це з тобою поговорити. Я бачила в Інстаграмі афішу. – подруга на декілька секунд зробила паузу. - То що, підемо? 

Чесно, я боюся… Дві години дивитися на нього… Це занадто. Але ж і якщо не піду, то жаліти буду.

Я вважаю, що нам треба піти. Я ж буду з тобою, і якщо тобі стане геть важко, то ми підемо. Мені здається це краще, ніж картати себе, про те, що не використала цю можливість. – з посмішкою глянула на мене Віка.

Річард, так само сказав. І я думаю, ви праві. Плюс, він пообіцяв, що зробить так, щоб ми з Генрі ні яким чином не зустрілися… 

То що?

Підемо! Я не збираюся профукати можливість потусуватися на крутому шоу-концерті улюбленої групи, через нього. – пободрішала я.

Правильно! Так що давай вибирайся з тієї депресії, і готуйся. Ти справишся!

Ось і настав цей день.

З самого ранку я мало не вивирнула всі речі з шафи, аби знайти щось підходяще. І все ж якось визначилася - голуба сукня до колін. А доповнили образ білі балетки та зачіска пучок. Ну і звісно ж макіяж та аксесуари.

Коли ми з подругою прибули до концертної зали, я, так як і було домовлено, подзвонила Річу. Чоловік вийшов разом із моїм давнім знайомим, Браяном.

Сонечко! Привіт! – підійшов і обійняв мене Вілл. – Я так скучив!

Привіт! Я теж дуже скучила за тобою!

Віка, привіт! Як ти? – звернувся до моєї подруги артист.

Привіт! Все в порядку. А ти як?

Все добре! – відповів він.

Браян! Привіт! – підійшла до охоронця я. – Давно не бачилися! Як ти поживаєш?

Дякую, все добре. А, ви, як? – відповів чоловік.

По різному. Дякую що запитав. – посміхнулася я, а тоді звернулася до подруги. – Віка, ти пам’ятаєш Браяна?

Так, звичайно. Добрий вечір! – підійшла до нас подруга.

Добрий вечір! – кивнув вітаючись він.

Ну що, готові до концерту? – з посмішкою запитав Річ.

Ну як тобі сказати… - нервово покрутила я каблучку на безіменному пальці лівої руки. – Я дуже і дуже хвилююся.

Все буде чудово! З тобою поруч буде Віка, а я думками буду тебе підтримувати зі сцени. – заспокоював мене чоловік, взявши за руку.

Сподіваюся, я не пожалію про це. – сказала нервуючи я.

Повір мені, Сонечко, не пожалієш. – впевнено сказав Вілл. – Ну так що, Браян, ти, тоді проведи дівчат, а я піду в гримерку, поки мене не почали шукати. Після виступу, сподіваюся, побачимося ще.

Охоронець провів нас на наші місця. 

Ми з Вікою, можна сказати, сховалися на балкончику, який був з правого боку від сцени. 

Мої нерви були на грані. Особливо, коли почулися звуки першої пісні програми шоу, а на сцені з’явилися співаки.

Коли я побачила ЙОГО, то на мить здалося, що забула як дихати.

Як завжди шикарний костюм, цього разу синього кольору, того ж кольору сорочка, і червона краватка.

Інші учасники групи теж виглядали супер. Гарді у салатовому костюмі, такогож кольору сорочка, з рожевою краваткою,  Макс у всьому вишневому, а Річ у всьому фіолетовому.

Вони всі виглядали дуже привабливо, та для мене існував лише Генрі.

Кожна пісня виступу «New», як це зазвичай буває, вводила мене у стан надзвичайної ейфорії і кайфу. Серце шалено калатало, коли я чула улюблені пісні, а інколи, коли я вкотре втрачала контроль, страждаючи через ситуацію з Тейлором, воно зупинялося. 

Та найбільше я хвилювалася через «You», і я знала, що вона буде останньою, через Тейлора. Тож коли об’явили передостанню пісню шоу «Sure», я взяла подругу за плече і сказала :

Віка, досить! Давай підемо!

Та чого? Вже все одно ж кінець! Останні дві пісні.

Це останні два, особливо другий, смертельний вистріл…

Не перебільшуй! Десять хвилин, і підемо. – сказала дівчина, продовжуючи підспівувати артистам. -  Тим більше, «Sure», це одна з твої улюблених пісень. 

Так, але зараз я не налаштована її слухати.

Та годі тобі! Будь ласка, давай добудемо до кінця. – Віка подивилася на мене впрошуючим, сумним поглядом.

Ну добре, добре. – піддалася на її вмовляння я.