Розділ 48

Пройшов майже рік.

Тераса того самого ресторану «Amour», де колись все розпочалося.

Все прикрашене фіолетовими і білими трояндами. У два ряди стоять крісла з також кольору чохлами. 

З переду, по середині стоїть гарно прикрашена арка, біля якої, не знаходячи собі місця, нервово потирає руки Генрі, одягнений у чорний костюм (піджак, штани і желетка), білу сорочку, фіолетовий метелик та чорні туфлі.

- Хвилюєшся? – підійшов до нього Річард.

- Ти ще питаєш? 

- Та тобі ж вже не вперше бути у ролі нареченого. А якщо, ще взяти до уваги кліп, то навіть і не вдруге. – сміючись похлопав по плечу друга Вілл.

- Я так навіть коли вперше одружувався не хвилювався. Або мені так здається.

- Та все ж добре! Гості прийшли, все готово. Тож приводів для хвилювання не має. 

- Я надіюся.

- Річард! Давай, іди сюди, будемо починати, вже. – гукнув Гарді чоловіка.

- Все, мені треба іти. Схоже будемо розпочинати. Удачі тобі, і не хвилюйся. – сказав чоловік, а тоді підійшов до «New», які вже стояли біля мікрофонів, готуючись до виступу.

Я стояла біля входу на терасу вже повністю одягнута, нервово чекаючи, коли заграє пісня, під яку мав бути мій вихід. Біла сукня, з пишним низом та фіолетовим пояском з бантом, фата, прикраси, зачіска – пучок і з переду по боках звисали два підкручених пасма волосся, білі босоніжки на підборах і букет з білих та фіолетових квітів.

Біля мене стояли подружки нареченої, Віка та Саша (ще одна моя близька подруга, з якою ми на жаль рідко бачилися та спілкувалися через велику відстань), у фіолетових сукнях.

- Ще трохи і твоє життя зовсім змінеться, але тільки на краще. - бадьоро сказала Саша. 

- Я так хвилююся. Серце зараз випригне з грудей. - сказала я глибоко дихаючи. 

- Не хвилюйся. Все чудово! - промовила Віка. 

Заграли перші ноти «You». Це означало, що настав цей момент, коли за мить, я вже буду носити зовсім інший статус і прізвище також.

Коли група почала співати, я зробила перші кроки. 

І от я тримаючи в одній руці букет, а іншою притримуючи плаття вийшла на встелену пелюстками доріжку, яка вела до арки. 

Гості піднялися зі своїх місць і почали аплодувати. 

Коли я підійшла до свого нареченого, букет я віддала для подруги, Саши, а потім ми з Генрі, взявшись за руки стали один на проти одного. 

- Сьогодні ми зібралися тут, щоб поєднати два люблячих серця Мар'яни і Генрі. Пропоную послухати клятви наших наречених. - сказала жінка, яка вела церемонію. 

- Якщо дозволите, я розпочну. - промовив Тейлор. - Маленька. - співак ніжно і водночас гірко, посміхаючись глянув на мене. - Найперше, вибач мене. Вибач за весь той біль, який я тобі причинив. Я клянуся, що ні єдиного дня, ні єдиної хвилини чи секунди, я більше ніколи в світі не зроблю цього. Я клянуся, що завжди буду поряд, завжди підтримуватиму тебе, захищатиму і буду берегти, як найдорожчий у світі скарб, яким ти для мене є. - по моїх щоках почали скочуватися сльозинки. Генрі ніжно, легенько витер їх, а тоді продовжив. - Я клянуся, що люблю і любитиму тебе всім своїм серцем, яке ти вкрала в мене ще тоді, коли я тільки побачив тебе біля он того вікна. - він показав пальцем. - Я клянуся, що воно завжди буде належати тобі. Клянуся, що ніколи, нікого так не любив. - чоловік поцілував мою руку, всі зааплодували. 

- Тепер прошу, Вас, наречена.

- Генрі… Я… Я… Вибачте, будь ласка, трохи розчулилась. - хлипаючи промовила я, а потім набравши повні груди повітря, видихнула і продовжила. - Генрі, ми взаємно, через дурниці, робили боляче один одному, тож я теж у тебе прошу вибачення. Я клянуся, що не причиню тобі ні єдиної краплі болі. Я давно вже віддала тобі своє серце, і клянуся, що до кінця віків, воно буде належати тільки тобі. Клянуся, що поки моє серце буде битися, я буду любити тебе, підтримувати у всьому і робити все щоб ти був щасливий! Я так кохаю тебе, що ні вся галактика, ні увесь Всесвіт, не зрівняється ні на один відсоток, з моїми почуттями до тебе! Я дуже і дуже, тебе люблю! 

Знову всі зааплодували. Дехто так само як і я плакав, особливо мої бабусі і мама. 

- Ну що ж. Перейдемо до головного. - продовжила церемонію жінка. - Чи згідні, Ви, наречений, взяти собі за дружину Мар'яну? 

- Так. 

- Чи згіні, Ви, наречена, взяти за чоловіка Генрі? 

- Так. 

- Тоді прошу Вас, обмінятися обручками. 

До нас підійшла, моя наймолодша сестричка, яку також звали Мар'яною, з оксамитовою подушечкою на якій лежали каблучки. 

Я надягнула обручку на палець Тейлора, а він на мій. 

- Навіки разом… - пошепки і посміхаючись, сказав чоловік. 

- На віки разом… - так само повторила я. 

- Тепер прошу Вас поставити підпис у документі, щоб затвердити ваш шлюб. 

Ми з співаком підписалися по черзі, а тоді повернулися на свої місця.