Глава 10

Макс

Тоненькі пальчики стискали моє тіло всю дорогу до квартири. Аліса притислась до мене, а я, здається, скоро розірвусь від почуттів, які переживаю з цією тендітною дівчинкою.

Я не хотів тиснути на Алісу з тим, аби вона залишалась у мене. Звісно, попри те, що шалено цього жадав. Навіть передумав пропонувати, аби не образити її якось і щоб вона не подумала не те, адже треба старатись підлаштовуватися під її цінності. Як не як, була б переді мною якась жінка мого віку, все було б зовсім інакше. Але з Алісою, вісімнадцятирічною дівчиною, яку ще треба направляти і налаштовувати, все інакше. З нею навіть не хочеться робити поспішних кроків. Немає куди спішити. В нас ще багато часу попереду. 

Проте якщо вона вже сама захотіла... я не маю жодного права їй відмовити. 

Ми піднялись на восьмий поверх і я відчинив для Аліси двері до мого простору. 

— Переїхав сюди нещодавно, ця новобудова тут стоїть не дуже давно.

— Чому вирішив переїхати? – запитала маленька, оглядаючи простору квартиру. Місця тут було багато. Не люблю тіснитися.

— Цей квартал ближче до моєї роботи, та й до центру недалеко. Тим паче, що попередню свою квартиру я орендував. Останньою краплею стало те, що власник раптом вирішив підняти ціну і загнув таку, що я вирішив, що мені вигідніше буде купити власну квартиру, аніж платити стільки грошей кожен місяць.

— Оуу, зрозуміло... – вона провела пальчиками по великому вазону, який стояв в кутку вітальні. – Навіть не знала, що ти любиш доглядати за таким. Чесно зізнаюсь, навіть я постійно забуваю їх поливати. 

— Це мені мама подарувала. Не можу  викинути. Проте я вже звик, мені приємно бачити його, люблю поливати, хоча спочатку він у мене ледь не засох. Та й квартира виглядає живішою.

Вона все розгулювала квартирою, а я вже не тямився, аби її поцілувати. Хочу це зробити, бо інакше помру.

Вона підійшла до великого вікна, яке виходило на нічне місто й, наче відчуваючи, що я підкрадаюсь ззаду, розвернулась до мене.

— Алісо... – важко дихаю. Варто їй лиш глянути, як сірник всередині мене вмить запалюється. І цей вогонь не тліє, ні... лише ще більше розгорається і раптом розумію, що горить все довкола. Ось чого вартує лиш її погляд. Що ж ти зі мною робиш, якби ти тільки знала...

— Люблю, коли ти називаєш моє ім'я, – дівчина важко ковтнула і підійшла на крок ближче. 

— А я люблю, коли ти мене цілуєш, – на одному подиху тут же відповів.

Більше слів було не потрібно. Вона враз кинула рюкзак на землю й, притиснувшись до мене, запустила свій нахабний язичок, який, на відміну від неї, міг відкрито виражати свої бажання. Я тут же підхопив тендітне тіло на руки й сильно стиснув сіднички. Дівчина застогнала, проте продовжувала з новою і новою хвилею цілувати так, наче вона не скромна Аліса, яка блукає в лісі, збираючи ягоди. Ох, маленька, з тобою я б де завгодно заблукав. Вже блукаю...

Різко притиснув дівчину до найближчої стіни, тим самим, звільнивши одну руку. Гладив стегно і з кожним дотиком відчував все більше мурах на її піддатливому тілі. Межа сором'язливості кудись безслідно зникла. Аліса запустила пальчики в моє волосся і потягнула його, від чого я застогнав. Чорт, маленькааа...

— Ти така...

Почав заціловувати шию.

— Яка, Макс? – задихано запитала.

— Неймовірна, – дивлюсь в очі. – Моя.

Її очі заіскрились тим самим вогнем, який палає всередині мене. Мій сірник встиг підпалити і її. Тепер вороття немає. 

Продовжив губами пестити шию, поки руки віднайшли своє улюблене місце – сіднички, які ідеально поміщались в долоню. Вона безсовісно видавала звуки, які свідчили про те, як їй подобається, а я не зупинявся ні на мить.  Не маю права зупинитися. Плавно моя рука перейшла до її талії, а потім вище. Я ще раз заглянув Алісі в очі, аби побачити там дозвіл. А взамін побачив... бажання. Ох... 

Я відчував, що вона не витримує, що хоче більше. Всім своїм тілом це відчував. 

В мене всередині таке дике бажання, що хочеться зараз же покласти маленьку на стіл і дарувати задоволення неодноразово. Проте... вона не інші. Вона Аліса. Вона не та, з ким ось так. Це має бути по-іншому.

Дав собі час заспокоїтися, а дівчині віддихатися. Притиснувся своїм чолом до її, продовжуючи притискати її до стіни. 

— Неймовірна, – повторив. І якщо треба буде, то ще тисячу разів повторю. Бо вона і справді така. 

— Ммм, Максе, я відчуваю себе поряд з тобою не просто неймовірною. Здається, я почуваю себе... собою. Тою, якою маю бути. Завдяки тобі я наче на своєму місці. Це ти неймовірний.

Зарився носом у волосся, аби не накинутись таки на цю спокусницю і опустив її на ніжки. Дівчина трішки хитнулась, та я її підтримав.

— Я хочу прийняти душ...

— Звісно, давай покажу, – провів її до ванної кімнати. – Тут все є, зараз дам чистий рушник і можу дати свою футболку, якщо хочеш. Вона довга, закриє все. Ти ж не маєш в чому спати.

— Було б добре.

Дав дівчині все необхідне й вона відправилась в душ. Тим часом я увімкнув телевізор у вітальні, заварив нам обом чаю й прибрав усе лишнє.

Варто б заспокоїтись уже після хвилі пристрасті, яка нас накрила. Проте моя б воля, я б прямо зараз пішов до неї в душ і...

Чорт, Макс! Триматися виявилося важче, ніж я думав. 

Але це ще квіточки в порівнянні з...

Двері відчинилися. Звідти вийшла Аліса в одній моїй білій футболці, яка сягала їй до половини стегна, мокрим заплутаним волоссям і цим сором'язливим поглядом, який ще більше зводив з розуму. 

— Я випрала свої речі, якщо ти не проти...

— Що за дурниці, чому я повинен бути проти. Почувай себе як вдома, можеш робити що хочеш.

— Спасибі, – вона поцілувала мене в щоку, а я не стримався і подарував їй короткий поцілунок в губи. 

— Я заварив нам чаю, може глянемо фільм якийсь? А потім спати. Завтра теж цікавий день.

— Ти такий турботливий. Я б глянула якусь комедію. Останнім часом багато цікавих повиходило.