Розділ 20. Неймовірно романтичний

Дівчини не було лише хвилин десять, а в її кабінеті вже встиг хтось побувати. Про це свідчив великий білий конверт, що лежав на вчительському столі.

Злата підійшла ближче й обережно взяла його до рук. На папері красивим почерком було написано її ім'я. Розкривши важкий конверт, вона дістала звідти плеєр і складений в кілька разів аркуш паперу. Не складно здогадатися, від кого це послання.

У навушниках-крапельках грала до болю знайома мелодія і Злата не змогла стримати усмішки. Раз у раз повторювалися слова улюбленої пісні. «Trying Not to Love You» групи Nickelback була досить символічною для цієї ситуації, нічого сказати.

З цікавістю дівчина розкрила листок і присіла на край столу. Здавалося, голос Тіма звучав в її голові, коли вона читала його листа.

«Привіт, моя неповторна і незабутня Харлі Квінн!

Чи, може, краще називати тебе Златою? Для мене немає різниці, бо я люблю тебе з будь-яким іменем.

Ну, ось я і написав це. До тремтіння в колінах боявся зізнатися у своїх почуттях і все зіпсувати. А як грандіозно напартачив в результаті? ..

Я розумію, що винен перед тобою, але прошу - дай мені шанс все пояснити! Я брехав не просто так, і вже точно, не для того, щоб посміятися з тебе. Скоріше це доля жорстко пожартувала наді мною! Якщо мої слова не переконають тебе, то я спробую відступитися і більше ніколи не потривожу тебе. Це занадто важливо, щоб просто опустити руки й здатися!

Кажуть, що для того, щоб закохатися, досить 90 секунд. Мені знадобилося в рази менше.

Ти, напевно, навіть не пам'ятаєш нашої першої зустрічі, але я можу відтворити її до найдрібніших деталей. Ще тоді, побачивши тебе після шкільної лінійки на 1 вересня, я зрозумів, що пропав. Але як же я розчарувався, дізнавшись, що ти не новенька учениця з паралелі, а вчителька.

Не один тиждень я мучився, розуміючи, що хочу неможливого. Я змушував себе не думати про тебе і поводитися так само як і з іншими викладачами. Але нічого не допомагало! Ти міцно засіла у мене в голові. Такого зі мною ще не було.

Коли ми зустрілися в клубі - це була абсолютна випадковість! Якби не Діма і його симпатія до Ліни, то навряд чи б ми побачилися тоді. Звичайно, я впізнав тебе з першої ж секунди! Твій легкий грим не зміг збити мене з пантелику - кожна риса твого обличчя викарбувалася у моїй пам'яті.

Так, каюсь - скористався ситуацією і промовчав про те, хто я. Зрозумій - такий шанс я не міг упустити. Я не претендував на щось більше - тільки бути з тобою відвертим, наскільки це можливо, танцювати й тримати за руки. Лише один вечір - про більше я і не мріяв. Той поцілунок був випадковим, але, зізнаюся, про нього я мріяв з нашої першої зустрічі.

А далі все закрутилося само собою. Вперше я подзвонив випадково - хотів дізнатися щось як Тім, але ти сама назвала мене «Дентом» і я не став втрачати свій шанс. Мені подобалися наші розмови - ти була відверта зі мною, та і я міг говорити, все що хотів. Повір - тоді я був чесний з тобою в усьому, крім імені. Знав, що як тільки відкриється мій секрет - ти зникнеш, а казка припиниться, адже наші стосунки неможливі ...

Хоча ні - брешу. Вже тоді у мене визрів підступний план - я хотів, щоб ти закохалася в Дента. Тоді, можливо, тобі було б байдуже, хто він насправді, і ти дала б шанс мені справжньому.

Вплутавшись у цю подвійну гру, я божеволів. Ревнував тебе до самого себе і ліз на стінку від того, що не можу бути поруч в тій ролі, яка мені потрібна. З кожним днем ​​мені ставало мало того, що я мав. А хотілося мені не так вже й багато - бути впевненим в тому, що я тобі потрібен, а, отже, можна скинути маску.

Здавалося, що все це - якась нездорова залежність, що час припиняти все. Я навіть намагався якось почати стосунки з іншою дівчиною, але нічого не вийшло. Вона - не ти. Смішно, напевно, адже кажуть - чоловікам все одно. Але не мені. Для мене ти - єдина.

Напевно, ти вже заплуталася в усьому, що я тут написав. Я вже точно заплутався. Можу сказати лише одне - я люблю тебе всім серцем і прошу дати мені шанс. Шанс довести, що у нас може бути майбутнє. Для мене це не просто гра, в якій програти прикро, але не більше.

Все, що я говорив сьогодні на уроці - правда. Для мене не важливий наш статус і різниця у віці - це тільки чужі, нікому не потрібні шаблони. Мені начхати на них.

Власне, я все сказав. Кажуть - папір стерпить усе, але я в цьому не впевнений. Та й не передасть він усього, що я хочу сказати тобі.

Тепер же скажу, ще одну важливу річ, про яку ти, напевно, не раз думала. Я нікому і ніколи не говорив про все, що сталося. Та й не скажу. Лише одного разу, по п'яному побіжно сказав Дімі, що закохався в Харлі Квінн і серйозно накосячив. Але до свого дня народження він не знав, що вона - це ти.

То ж вибір за тобою. І, незалежно від твого рішення, ти завжди можеш на мене розраховувати»

Дочитавши листа, Злата ще раз пробіглася поглядом по рукописним рядкам.

Отже, він все ж любить її.

«А як ти думала?! Що він просто так робить все це?!» - сердито прошепотів внутрішній голос.