Розділ 21

Решту днів до випускного Тім намагався триматися від Злати якомога далі. Він не говорив з нею, не підходив, намагаючись викрити момент і навіть, здавалося, не помічав. Тільки пізно ввечері вона отримувала від нього повідомлення з побажанням доброї ночі та ніжними словами. Вони не могли не гріти їй душу, але дівчина досить тверезо дивилася на ситуацію.

Злата спробувала прораховувала варіанти можливого розвитку подій, якщо вона буде з Тімом. Найпростішим в цій схемі був загальний осуд. Що буде саме так вона чомусь навіть не сумнівалася. А ось про те, що стане найболючішим, дівчина намагалася не думати. Як не крути, а у Тіма навряд чи були до цього серйозні стосунки. Не кажучи вже про те, що сама Злата вже стала замислюватися про майбутнє. Яка ймовірність того, що у них все складеться, і ці стосунки не помруть через тиждень? Може, Тім взагалі просто захоплений самою ідеєю закохати в себе вчительку?!

Ні, останнє, звичайно, не могло бути правдою, але все ж ... Якщо зараз вона пристане на його пропозицію, то дуже скоро може пошкодувати про свій вчинок. Її кар'єра сконає у страшних муках, так і не розпочавшись, а любов... Любов цинічно пристрелять, якщо її обранець буде гнатися за черговою мініспідницею.

Думати так відчайдушно не хотілося, але що робити - вона прораховувала всі варіанти.

Ні, звичайно були й хороші альтернативи - вони їдуть в інше місто, де ніхто не буде знати про їхнє минуле, і живуть там довго й щасливо. Рідним доведеться змиритися, якщо вони люблять їх, то ж все було не так вже й погано.

Справа була за малим - наважиться сказати «так» чи «ні».

На святковій лінійці випускних класів Злата сиділа ні жива ні мертва. Її улюблені школярі танцювали ніжний вальс і ще не розуміли, що прощаються зі школою назавжди. Тепер більшість з них повернуться сюди вже зі своїми дітьми, і з ностальгією згадуватимуть цей вечір.

Після офіційної частини Тимур все ж спіймав її у дворі й тихо прошепотів:

- Ну, ось це і сталося. Тепер я не твій учень. А через тиждень у мене день народження - я стану повнолітнім. Тому тепер у тебе не буде видимих ​​причин відмовити мені, - від радості хлопець весь світився, і Злата дуже сумнівалася, що справа тільки в розставанні з ненависним храмом знань.

Крадькома поцілувавши її в щоку, хлопець поспішив до однокласників, а Злата попрямувала до кабінету, нерозумно посміхаючись. Вміє ж він ускладнювати завдання! А взагалі такий допінг категорично заборонений!

Телефон в руці завібрував, і дівчина відразу ж прийняла виклик. З трубки почувся схвильований голос Сьоми:

- Злато, виручай! - Пролунав в трубці стривожений голос брата.

- Сьомо, що трапилося? З бабусею все нормально?

- Ну, нерви вона мотає знатно, - після цих слів брата дівчина змогла трохи розслабитися.

- Гаразд, баламуте, говори що трапилося.

- У мене термінове відрядження, а мама з татом теж не скоро повернуться. Можеш доглянути за бабусею? Я б Юльку попросив, але у неї ж сесія ...

- Стоп! - перервала Злата Семена. - Про що ти говориш? Я тоді прямо зараз підійду до завуча і поясню ситуацію. У неї ж реабілітація - ніяк залишати одну не можна.

- Латко, ти - диво. А то я вже зовсім з ніг збився.

- Ну й дурень, - огризнулася дівчина. - Невже відразу не міг сказати, що потрібна допомога? Я ж тебе, бовдура, скільки разів запитувала?!

- Ну Ла-а-а-атко.

- Все, добре, відбій. Як вирішу все - напишу.

- Чудово, тоді бувай.

Злата відключила телефон і підняла очі до неба. Ну не дурень? Героєм вирішив стати! Хіба ж не міг раніше попросити допомоги. Гаразд, тепер найголовніше - знайти Павла Дмитровича.

Дівчина підійшла до його кабінету, але той виявився закритим. В учительській завуча теж не було. Методично обходячи всю школу, вона подумала, що найкраще буде зателефонувати начальнику. Як на зло, необхідного номера телефону у неї дивним чином не виявилося, і Злата вирішила звернутися за допомогою до подруги.

Проходячи повз величезні вікна, дівчина звернула увагу на випускників, котрі нетерпляче очікували приїзду автобуса. Якось само собою вийшло знайти в натовпі високу фігуру Тіма. Злата мимоволі замилувалася ним - в чорному діловому костюмі хлопець виглядав приголомшливо. Він давно прибрав до кишені строкату стрічку з написом «Випускник» і тепер цілком міг зійти за молодого бізнесмена.

Ніби відчувши її присутність, Тимур підняв очі й пильно подивився на вчительку. Його губи розтягнулися в широкій посмішці, а в очах з'явився дитячий запал. Злегка прикривши рот рукою він послав дівчині повітряний поцілунок. Злата посміхнулася і відійшла на крок - все ж не хотілося, щоб їх «обмін люб'язностями» хтось побачив. Як-не-як, а в цих стосунках все ще було багато незрозумілого.

- Машко, там тебе вже твої школярі зачекалися! - З посмішкою повідомила дівчина, без стуку входячи до класу колеги. Потім вона застигла на порозі й, пропищавши щось на кшталт «Ой, вибачте!» вискочила до коридору.

Що робити далі дівчина не знала - не кожен день вдавалося застати подругу в обіймах випускника. Ситуація була досить неоднозначною, і будь це ще рік тому, то Злата б точно знала, що це неправильно, але тепер...