Я (не) твоя іграшка!

9 Глава Максим

Як же класно я провів сьогодні час. Вже давно так не веселився. Мілана випромінювала позитив, а головне щирість у всьому. Мені цього, виявляється, бракувало. В моєму світі мало справжніх емоцій, усі ховаються за лицемірними масками і я не виключення.

Після прогулянки вирішили повечеряти. Я визвався подбати про нашу вечерю сам, адже помітив, що Мілана втомилася. Таким чином хотів ще більше вразити її. Намагався поводитися з нею невимушено, щоб не видати їй свої плани. Треба пришвидшувати події, адже скоро вихідні і ми маємо йти в гості до моїх батьків, а вона ще навіть не моя дівчина. Щось я здаю позиції. Раніше ніколи не заморочувався на рахунок усілякої романтики, а тут сам собі дивуюся. Поки Мілана відпочивала, я швидко зробив замовлення в улюбленому ресторані і через годину наша вечеря вже була на столі.

Після вечері вирішив, що час внести у наші «дружні» стосунки більше пристрасті. Поки Мілана все збирала зі столу і складала посуд в посудомийну машину, я увімкнув пісню її улюбленого Френка Сінатри.

 - Потанцюємо? – подав їй руку.

 - Гаразд, - розгубилася вона. Міцно притис її до себе і ми почали розгойдуватись в такт музики.

Мілана вся тремтіла, тільки я не зрозумів це від страху чи бажання, а можливо це страх перед своїми бажаннями. Вона така ніжна і тендітна, справжня балерина. Балерини особисто в мене асоціювались з якимись неземними феями. Ніколи не думав, що матиму таку фею в своєму арсеналі. Цікаво подивитися на її виступ, думаю це буде дуже чуттєво і сексуально.

Пісня закінчилася, а я все ще тримаю її в своїх обіймах. Дивлюсь просто в її сіро-сині очі, сповнені цікавістю і бажанням. Ну ось ти і попалася, моя фея. Нахиляюся ближче, ще ближче і цілую її солодкі губи. Вона не пручається, трохи невміло і боязко відповідає на поцілунок. Невже раніше ніколи не цілувалася? Чи просто ще боїться? Мене захоплює пристрасть, шаленію від її недосвідченості. Підхоплюю на руки і несу на диван. Вона обіймає мене за шию, ніжно веде рукою по спині, торкається обличчя. Так не хочеться відриватися від поцілунку, але подих перехоплює від нестримних емоцій. Хочу торкнутися до її тіла, тому лізу під кофту.

 - Ні, - видихає мені в губи, -  не зараз.

 З неохотою забираю руки з її оголеного живота. Потрібно зупинитися поки ще не пізно, але вирішую, що саме час надати нашим стосункам більшої конкретики.

 - Ти мені подобаєшся, - шепочу їй.

 - Ти мені також, - червоніючи відповідає, яка ж вона мила в своїй невинності.

Перекочуюся на спину і притягую її до себе. Потрібно бути ніжним, щоб не злякати Мілану своїм напором. Вона притуляється до мене, від її подиху відчуваю тепло на своїх грудях.

 - Ти не ображаєшся на мене? – сором’язливо запитує.

 - Через те, що не віддалася мені на першому побаченні? – усміхаюся. – Ні, швидше навпаки.

 - То це було побачення? – здивовано дивиться на мене.

 - Так, а ти не зрозуміла? – вирішив пожартувати.

 - Я просто навіть не мріяла про таке, - серйозно відповідає.

 - Чому? – тепер вже дивуюся я.

 - Просто я реально дивлюся на речі, - з-під лоба глянула на мене. – Ми з тобою живемо в різних світах і соціальна прірва між нами просто велетенська.

 - А хіба це має значення, ми ж не з середньовіччя, - ще міцніше обіймаю її.

 - Так, ми не з середньовіччя, але завжди буде той клятий поділ. Я не звикла до розкішного життя. В мене зовсім інші проблеми, ніж у тебе. Ти не думай,  я не жаліюся на своє життя, в принципі, мене все влаштовує, просто так склались обставини. Ці дні, що я живу тут, з тобою, для мене здаються казкою. Та кожна казка закінчується, - сумно промовила вона.

 - Але ж у казок завжди щасливий кінець, - цілую її у скроню.

 - Так, але реальне життя зовсім не таке. А я вже надто доросла щоб вірити в казки. Вона пильно глянула на мене і промовила, - ти звик до зовсім інших жінок, а я тобі скоро набридну і ти покинеш мене.

 - Але між нами ще нічого не було, то з чого такі висновки? – мене зачепили її слова, адже знаю правду.

 - Нажаль, такі реалії життя, а я не хочу по справжньому закохатися в тебе, а потім страждати.

Ситуація пішла зовсім не в те русло, в яке я планував. Потрібно швидко змінювати тактику. Сідаю і пересаджую Мілану собі на коліна так, щоб наші обличчя були навпроти на одному рівні. Міцно тримаю її, не даючи шляхів для відступу.

 - А ти ризикни і довірся мені, нашим почуттям, - шепочу.

Дивлюсь їй в очі своїм найщирішим поглядом і закріплюю все палким поцілунком. Відчуваю, як її напруга спадає, вона розслаблюється і вже тане в моїх руках.

 - А щоб довести тобі істинність та серйозність своїх почуттів, - промовляю, - запрошую тебе на сімейний обід до своїх батьків у цю неділю.

 - Що?! – вигукнула Мілана. – Я нікуди не піду!

 - Чому? Ти мені подобаєшся і логічно, що я хочу познайомити з батьками свою дівчину.

 - А хіба я твоя дівчина?

 - Звичайно, ти нею стала ще з вчорашнього вечора, коли погодилась на побачення - спокусливо усміхаюся. – Я ж казав, що ти на мене позитивно впливаєш, і ось результат.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше