Я не Я
Остання ніч на відділенні
Дивлячись на світло над дверима намагаюся підсумувати у думках своє перебування тут. Що мені це дало? Що змінилося в мені і навколо мене? На відділенні тиша, палати запали у неспокійний сон. Десь скрипить ліжко, хтось дихає голосно, хропе. Триває ніч і так далеко до світанку. Завтра виходжу. Закрию двері, перетну поріг, і там не буде вікон з ґратами і дверей без ручок. Може тому так добре усвідомлюю собі, як сильно зрісся з цим світом людських переживань. Здається він безпечною гаванню, де все нарешті має сенс, колір, значення. Тут нема місця на обман. Тут спадають з облич маски. Кожен з нас тут стає голим, беззахисним, часто вперше у житті! Там, з іншої сторони ґрат, треба мати міцні лікті, гострі зуби. Треба вміти грати, ставити на сильну карту, змінювати свої переконання в ім’я вищих цілей – у боротьбі за добробут і навіть любов.
Задумуюся де пробігає ця межа між тим, що добре і зле.
За вікнами прокрадається світанок… невідомий, грізний.
#2920 в Сучасна проза
#1656 в Детектив/Трилер
#567 в Трилер
Відредаговано: 13.12.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
