Заміж за три місяці

Клим

Та дівчина якась навіжена. Уміє Мироня людей таких знаходити. Потрібно поїхати у спортзал, випустити пар. Мирослава все ніяк не заспокоїться. Кращої, ніж Христя у мене не буде ніколи. Потрібно буде їй зателефонувати. Але тут відчувається ще й рука Макара.

Злата

Мені знову хтось гримає в двері, як же це дратує.

— Привіт!

— Бачилися.

— Я приніс договір, підписуй.

— Проходь.

— Бачу Клим до тебе заходив, ти так усіх хлопців будеш впускати? Він цього не оцінить.

— Ти про що?

— А про те, дорогенька, що ти імені мого не запитала. Я Макар, приємно познайомитися.

Доведеться тиснути руку. Сподіваюся, що він не такий, як тей навіжений.

— Злата.

— Злата, Злата.. Давай ти швиденько підпишеш договір і Клим тебе не зможе виселити.

— А хіба..

— Чшш.. підписуй.

Перечитавши договір, я не помітила нічого, що могло б зіграти мені не на руку, тому швидко підписала його.

— Тримай.

— Ти ще знайшла час перечитувати щось? Та ти снобка!

— Дякую і бувай!

Тепер я закрила двері перед Макаром, як це зробив Клим.

Клим

Давно я так не тренувався, з мене вже встигло сім потів зійти. Що тому може бути причиною? Витівка Макара та Мирослави? Те, що Макар щось крутить за моєю спиною? Чи та, яка зараз розкладає свої речі в квартирі, яку я не встиг подарувати Христі? Так, Климе, пора їхати додому. Чорт, ледь не забув зателефонувати Мирославі.

— Алло!

— Мирославо, це справа твоїх рук?

— А, ти про Златку? У неї дуже складна ситуація.

— Я тебе уважно слухаю.

— Її мама марить ідеєю видати Злату заміж, а вона цього не хоче. Навчання та кар'єра їй до душі більше.

— Що з батьком?

— В цілому він нормальний, але шалено кохає маму Злати. Він хоч і проти бажань своєї дружини і опирається, проте, ніхто не живе вічно. Ти ж не проженеш її?

— Добре, я дозволю лишитися твоїй знайомій. До цього Макар якось причепний?

— Та Макар якось допоміг Златі знайти мене.

— Гаразд, сонечко, я зрозумів.

Клим

Потрібно розібратися з Маком, це вже яка дівчина по рахунку.

— Макаре! Макаре!

Щойно Клим ступив на поріг власної квартири, помітив Макара, який розхожував нею усміхаючись.

— О, та ти не такий вже холодний, як про тебе говорять дівчата, хоча вони ще багато чого говорять. Але хіба це важливо, чи не так?

Макар досі усміхався, а Клим намагався трішки охолонути, тяжко дихаючи.

—  Ой, а що це з тобою?

Макар почав наближатися до дверей, біля яких стояв Клим.

— А ти почервонів, наче марафон пробіг.

Він почав ходити колами навколо свого друга.

— Нарешті у тебе з'явилася приваблива квартирантка, не така, як попередні.

Клим притиснув Макара до стіни, в якій він знайшов опору.

— Чим тобі мої квартиранти не вгодили?

— Тим, що вони чоловіки. У мене починають з'являтися сумніви щодо твоєї орієнтації, як і в інших.

—  Хочеш перевірити?

— Я знайшов ту, яка це перевірить.

— Ти настільки впевнений, що я дозволю її залишитися?

— Ти ж не викинеш дівчину на вулицю?

— У мене є на це причини?

— Вона донька багатих батьків, яка не взяла у них ні гроша на оренду квартири і сумніваюся, що братиме.

— Молодець. Але цього замало.

— Дівчина не знає столиці. А ще, вона боїться заміжжя, як вогню. Тому тобі немає чого боятися.

— Про заміжжя не вірю. Таких дівчат не існує.

— А якщо існує, то що?

— Я готовий довести, що ні.

— І як же?

— Зроблю так, що вона закохається в першого ліпшого.

— І цим першим ліпшим будеш ти?

— Ні. Ти.

— З чого ти це взяв?

— Бо хтось вірить у те, що існують дівчата, які не мріють вийти заміж за хороший гаманець, або неймовірного красунчика. А у тебе комбо: багатий красунчик.

— Чому не ти?

— Я їй не рівня.

— Я так не думаю, але все буде по-твоєму. Чим ти готовий пожертвувати, якщо я буду правий?

— Квартирою, в якій вона живе.

— Умови?

— Вона погоджується вийти за тебе заміж за три місяці.

— Домовились.

— А чим пожертвуєш ти?

— Своєю новенькою теслою.

— Це мені починає подобатися.